24. Насолода чи розпач

Коли Тіана зайшла на кухню, я нервував. Дуже. Хай там що, але вона істинна, і тепер я знаю що відчуває вона до мене. Я хочу бути з нею. І я вдячний долі за цю жінку, вона така жадана для мене. Ще з першого погляду полонила мене ця брюнетка з норовливим характером. Дідько! Я не витримую поряд з нею....Ну чому так складно...  Перервавши потік  моїх думок, почув тихе покашлювання позаду та обернувся. І довго вона тут стоїть? І який я після того перевертень, що не почув наближення пари? Ну от що вона зі мною робить?

 - Чому міряєш кімнату кроками?

 - Не знаю чого чекати від тебе. Тому і нервую. - сідаю навпроти неї і дивлюся в її очі.

 - Правильно робиш. Ти засмутив мене. Чортівня якась! 

Вже майже зриваюся щоб відповісти:

 - Що? Зрозумій, я....

 - Ні! Вислухай мене. Ти засмутив мене вчора. Сказавши що знайшов свою істинну, ти знищив у мені все, що відчувала до тебе. Я намагалася не закохуватися в тебе, але нічого не вийшло. Я маскувала свій запах задовго до твоєї появи, бо не хотіла закохуватися в жодного перевертня. В мене були свої принципи. Але з'явився на моєму шляху дикий, наглуватий перевертень і я....

Принципи? Маленька, та про які принципи може бути мова, якщо обоє хочуть одного і того ж.... 

 - Були? Отже, іх більше не має?

 - Ти правильно все почув. Були. Тому що.....мені складно говорити про свої почуття, бо ти про них мовчиш, і найбільше за все, я боюся, що твої почуття будуть не такими як мої ...

Дурненька! Та я обожнюю тебе і все в тобі. Але я знаю, що не ці слова вона хоче від мене почути. Тому говорю те, що вона очікує від мене:

 - Я кохаю тебе. 

 - Гейбе, ми знайомі не так довго, тим паче, зараз в тобі говорить інша сутність, і тобою керують емоції, в яких вирує запах істинності.

Але я впевнено продовжую:

 - Я кохаю тебе. Я знав, що відчуваю до тебе, ти сподобалася мені з першого погляду, точніше, з першого задертого носика та зухвалого погляду, яким ти нас тоді нагородила увірвавшись до кімнати. З кожним днем я впевнювався, що ти надто важлива для мене. Так, моєму звірові ти також сподобалася. І те, що ми тебе не відчували, це дико заводило. Але я знав, що ти подобаєшся мені, до того, як я дізнався що ти моя істинна. Для мене не буде жодної жінки у моєму житті крім тебе. Перевертні вміють кохати і берегти найцінніше в нашому житті. Для мене це ти. Тому так, я кохаю тебе. Ти можеш не говорити про свої почуття зараз, просто знай, я не дам тобі піти від мене. Так, я почекаю, але витримки в мене надовго не вистачить, тим паче після сьогоднішньої зустрічі у ванній кімнаті. Так, я не підліток, який вперше закохався, і вмію себе тримати в руках....але... 

- Не треба.

Що? Невже це не сон і мені це не почулося? Вирішив перепитати, бо це надто важливо для мене зараз.

- Що ти сказала? 

 - Не треба тримати себе у руках поряд зі мною. Я теж тебе кохаю, і хочу щоб ти  був самим собою. Зухвалим, трішки навіженим і дратівливим, але коханим чоловіком. Не стримуйся поряд зі мною. 

Вона кинула мені виклик і я його прийняв.

Перетнув швидким кроком стіл, який розділяв нас, жадібним поцілунком зім'яв її вуста. Перехопив за талію та посадив на стіл. Яка ж вона ніжна, солодка, чуттєва. Хочу її до болю. Гальмую, підчепив її підборіддя, змусив заглянути прямо в очі і сказав:

 - Якщо хочеш мене зупинити, зараз саме той час, бо потім я вже не зупинюся. - вимовив це і притулився чолом до неї, вдихаючи на повні груди її аромат, який лоскотав все моє нутро. Ну ж бо, скажи щось? не відштовхуй мене зараз - благання в моїй голові вибивало шалений ритм в моєму серці. Я так сподіваюся почути зараз від неї слова, які дозволять перетнути межу і вийти на новий рівень наших стосунків. Звір волав в середині мене, не гаяти час і брати своє. Моя терплячість сходить нанівець поряд з моєю парою, але я мусив дати їй останній шанс. Щоб цей зважений крок вона зробила сама мені на зустріч. Тому, все що мені залишалося зробити, це чекати на її рішення. 

Але і тут вона мене обіграла. Піднявши голову і поглянувши в мої очі, вона сама потяглася до мене, обхопила моє обличчя  і поцілувала. Зайвих слів не треба було, я і так все зрозумів.

 Видаю дивний звук, майже схоже на рик, і вриваюся в її губи з шаленим тиском. Вона завмерла в моїх обіймах, проте всім свої тілом я відчував, як схвильовано тріпоче її серденько. Так само як і моє власне. Зминаючи її вуста шаленим напором, вона не відсахнулася від мене, тільки притиснулася ще щільніше, відгукнулася так само пристрасно та шалено, що я відчув як її серцебиття вийшло на новий максимум. Як і моє. Я шаленів від її поцілунку, солодкого, пристрасного, шаленого. Мої долоні пестили кожен вигин жіночої фігурки і я дурів від того...

 - Твій ритм серця  - сто шістдесят ударів за хвилину... - шепоче у вухо Тіана, закинувши голову і відкривши доступ до її гарненької шийки - Швидку не доведеться викликати? -   Перестаю покривати її тендітну ніжну шкіру і підіймаю майже чорні очі, які застелила пристрасть до своєї пари і посміхаюся.. 

- Не переживай за мене, крихітко. Після нашої ночі, швидку доведеться викликати тобі.  Але не турбуйся, і не бійся мене, я подбаю про тебе. Обіцяю.