21. Солодкий ранок чи жахливий вечір

Більше не розмовляємо. Я чіпляюсь за його плечі, він бере мене на руки і несе до спальної кімнати. Все відбувається дуже швидко, не встигла й оком моргнути, як  він поклав мене на ліжко. Цілує так наполегливо, це не дає сумніву - чим завершиться для нас цей ранок. Швидко вклавши  на ліжко, роздягає мене та милується. Зараз сонце починає підійматися, тому у ранкових променях купається моє оголене тіло і тремтить від пекельного погляду Гейба. І я теж, не вагаючись, починаю кидати на нього гарячий погляд. Він все розуміє, тому швидко роздягається сам і йде до мене. Не вірячи, що це відбувається зі мною, я доторкаюся до нього, проводжу рукою по татуюванню на плечі у вигляді вовка, спускаюся нижче, цілую його груди, насолоджуючись, проводжу по кубикам на його животі, відчуваючи, як скорочуються  м'язи від задоволення. Якщо бути чесною з собою - я довго на це чекала. Мріяла про чоловіка, якому подарую себе. Який буде мене кохати і піклуватися про мене. Його рухи обережні, ніжні. Він дарує мені такі солодкі почуття, що я розчиняюся в ньому. Плавлюся лавою в його гарячих руках, здаюся в полон від його солодких поцілунків. Накопичене бажання лопнуло вогняною кулею. Розтіклося гарячими хвилями по тілу, поколюючи неіснуючими голочками. Наше бажання вибухає феєрверком почуттів, лоскоче та вбирається під шкіру. В голос нічого не говорю, але хочеться затримати цей момент надовго. Гейб наче відчуває те саме, тому не відпускає мене, лише притискає сильніше, обіймає, гладить  плечі, цілує спину, занурюється носом у волосся та вдихає на повні груди мій запах. Ловить мій туманний погляд і тихенько шепоче:

 - Ти як, кохана? 

 - Чудово. 

 - Я радий, що ти зараз зі мною. Я кохаю тебе понад усе на світі. -  Знову цілує і продовжує пестити моє тіло. Якщо я думала, що втомилася від любовних пестощів, і моє тіло теж, то Гейб думав по іншому і починав все знову. А я не сперечалася з ним. Мені було не просто добре, а шалено добре.  

Вийшовши з кімнати задоволеними та щасливими о першій годині дня, ми не переставали цілуватися та трималися за руки. Цей день був найщасливішим днем. Я, мов на крилах кохання, відчувала таке піднесення та енергію, що повірити не могла. Після шаленої насолоди, думала, що буду втомленою, але енергії було хоч відбавляй. Швидко приготувавши обід, покликала Гейба, який приймав душ.

Накривши на стіл, поставила тарілки, відчула на собі його погляд. З посмішкою та задоволенням, потяглася наче кішка до пасти і лінивою ходою підійшла до столу. 

- Ти дуже спокуслива. І якщо і далі продовжиш провокувати, ми не виберемося з ліжка  до завтра. 

 - Сідай краще їсти. Ти ж зголоднів. - посміхнувшись, мовила я.

- Охоче, бо голодний як вовк.

 - Дійсно. З тобою не посперечаєшся. 

 - І не треба. Давай обідати.

Їли ми в тиші. Я насолоджувалася моментом. Відчуття легкості дарувало крила поряд ним. Але готувавши обід, мене не покидала думка, хто ж я така? і якою буде реакція коханого чоловіка на це?

- Тебе щось хвилює? Чи це  від мене забилося частіше твоє серденько?

 - Нічого від тебе не приховаєш. - опустивши очі, мовила я.

 - Тіано, послухай. Я не хочу, щоб у нас були недомовленості чи секрети. У мене не було ніколи довгих стосунків, але я хочу побудувати їх з тобою. Тому давай будемо відвертими один з одним. Якщо тебе щось хвилює, ти можеш сміливо поділитися зі мною. 

- Так, я хочу....але не дави на мене. Я ще сама не розібралася у цьому питанні і мені важко щось говорити про це. Як же гірко було не сказати йому всієї правди, або неправди. Поки я не вдостовірюся в цьому, нічого говорити не буду.

- Про що ти? Ну ж бо, довіряй мені.

 - Я хочу, і довіряю тобі. Але я сама не знаю хто я. Ну ось, сказала тобі те, що не хотіла. Це ти на мене так впливаєш.

 - Хто ти.....Ти про що? Ти розшукуєш своїх батьків? Ти про це?

 - Так, про це. Я дійсно хочу зрозуміти таємницю свого народження. 

 - Якщо хочеш, значить дізнаємося. Я зроблю все, щоб тобі було добре зі мною.

 - Дякую. В мене не залишилося нікого, у кого я могла б дізнатися правду. Бабусі немає, хоч вона мені і не рідна, я знала це, все своє життя, але я виросла поряд з нею і не наполягла на цьому питанні.

 - Марта Олегівна була вже у віці і на той час, коли ти з'явилася, альфою був батько Марка, можливо він проллє світло у цьому питанні. Все ж таки, він повинен був  знати хто ти і звідки. Так просто перевертні не пускають когось на свою територію.

 - Ти маєш рацію, треба розпитати Степана Аркадійовича.

 - Ну от і добре. Курс визначили, отже, будемо шукати у цьому русі. Поїдемо зараз?

- Так, я не витримаю до завтра.

 - Так я і думав. Переночуємо у поселенні?

 - Що? Разом?

 - Так, Тіано! Разом! Якщо хочеш знати, ти пахнеш мною. І для кожного перевертня  буде зрозуміло, що ти моя. Чомусь від його слів я знову почервоніла.

 - І не червоній так, моя люба. Адже це природньо. Ти моя, а я твій. 

- Добре, добре. Для мене все це незвично, але я спробую. Обіцяю. Їдьмо ?