18. Вона моя істинна

Гейб

Здуріти можна від того, що відкрилося.  Мій звір рвався на волю та лютував. Я довго давав йому ради у лісі, але й це не допомагало. Спочатку було дуже боляче від зради батька, зради жінки, яка була його істинною, але жінкою Дона. Як батько міг так вчинити? Для мене, до сих пір, це залишалося загадкою. Покохати жінку мисливця? Так, зараз я розумів, що, напевно, у нього то і вибору не було. Істинність тут зіграла важливу роль. Батько відчув тягу до Діани, чи Міріам, ось тут треба дізнатися, чому вона мала два імені, і все. Більше для нього не існувало жінок. Звичайно, я також чекав на цей день у своєму житті,  але для мене цей день настав неочікувано. Звичайно, я сподівався що Тіана моя істинна і навіть думати по іншому не хотілося. Але доля все вирішила за мене. 

Після того дня, я довго не покидав поселення, хоча яке поселення. Я посилився у лісі. Ходив кругами навколо будинку лісника і все ще сподівався на зустріч чи повернення Дона. Але ж ні. Він не повернеться. Не зараз. Мій звір був у пригніченому стані. Як тільки я повертався з лісу, запитував у Лії чи є якась звістка від Тіани. Ми не бачилися з того дня, як вона розповіла всім про мої почуття до неї, там, на галявині поряд з цим клятим будинком. І від тоді між нами утворилася стіна. Звичайно, інколи накривало так, що хотів кинути все і поїхати до міста, до неї. Але розумів, що у такому стані вона просто злякається мене і відгородиться  ще далі. Тому єдине, на що я сподівався, що вона сама не витримає і покаже своє миле личко у поселенні. Але пройшли вихідні і нічого. Жодного натяку про її існування. Вона наче випарувалася і це збивало мене з пантелику. У понеділок вранці я прибіг розлюченим та роздратованим до будинку батька Марка щоб побачити Лію і дізнатися новини.

 - Ти щось дізналася? Я вже телефонував 10 разів і нічого. Абонент не в зоні. Вона вимкнула телефон. Я з розуму сходжу від незнання що з нею. Можливо у неї щось сталося? Не знаю що й думати, вечорами криє так, що я вже вив на місяць. До біса цю повню! Вона в'їлася під шкіру, ти розумієш? Вона для мене повітря. Три дні без неї мій звір божеволіє. Я не знаю що мені робити, - заклавши руки у волосся, я обхопив ними голову і поглянув на Лію.

  -Бачу. Ти закоханий. 

 - І це все що ти мені можеш сказати??? - зірвався я.

Не міг всидіти на місці,  тому ходив по кімнаті і не знаходив собі місця. 

- Я хочу її побачити. Хочу щоб вона сама прийшла до мене. Розумієш?

 - Якщо ми говоримо про Тіану, то вона цього не зробить. Пам'ятаєш, що вона говорила про перевертнів? Вона не хоче бути на другому місці.

  - Яке друге місце! Вона для мене єдина. Я жити без неї не можу. І це я ще не розгадав її запах. Це мене дратує до чортиків. Але й заводить. Не можу не думати про неї.

- Розумію. Гейб, а якщо вона твоя істинна? Ти не думав про це? Те, як ти себе поводиш, і звір твій теж,  схоже що вона дійсно твоя пара. 

-Я думав про це. І тому якнайшвидше хочу дізнатися її запах. Допоможеш мені?  Якщо мені вже так зносить дах, то не знаю як буду себе почувати, коли почую її. То є якісь новини?

- Так!

 - І ти мовчала? Ти....

 - Тобі треба було виговоритися. І я тебе вислухала. 

- Добре. Я спокійний, говори вже.

 - Годину тому отримала від Тіани повідомлення , що з нею все добре. Багато роботи.

 - І? Далі?

 - Це все. 

 - Як все? А я? - загарчав я і мої руки почали перетворюватися... Дідько! - Це все що вона тобі написала? Робота? - недовірливо поглянув на Лію я.

- Так, сказала ж. Все

- До дідька все! Я їду до неї і дізнаюся всю правду! Не буду більше чекати!

- Успіху тобі, він тобі знадобиться! - почув я слова Лії, вибігаючи з будинка.

На спіху забіг до себе у будинок, схопив ключі від машини і за лічені хвилини моя машина була вже на шосе. Я не витримував. Під'їхавши до її будинку, вибіг і почав підійматися сходами, переплигуючи через дві.. Все. Ось її двері. Почав дзвонити, але ніхто навіть не поворухнувся у будинку. Тиша. Заколотив у двері. Терпець мій сходив нанівець. На руках вже почали подовжуватися нігті, а ж раптом я почув її кроки. Взяв себе в руки і приготувався побачити її. Мій звір муркотів від задоволення, ластився. Як би я не знав свого звіра, подумав би що це кіт. Березневий кіт. Раптом відчинилися двері і я застиг, споглядаючи у такі бажані карі очі. Моя. Але якщо я думав, що вона сумувала за мною, то я помилявся. Вона виглядала розлюченою. Спала чи що? Підняла очі та зустрілася з поглядом моїх сірих очей.

-  Що ти тут робиш? 

Приїхали. Ні тобі привіт, нічого. Але окинувши її поглядом, пройшовся від рум’яного обличчя до босих ніжок, які так приємно виглядали з під домашніх штанів. Побачене мені сподобалося, Звірові також. Але наша мала було сьогодні не в гуморі, тому і я не втримався.

 - І тобі привіт, мала! 

 - Ем....повторюю питання, що ти тут забув?

 - І дійсно! Що я тут забув! Два дні ні сном ні духом від тебе! Наче випарувалася! Мені примарилася діва! Не зімкнувши очей, я вже передумав все погане, що могло з тобою трапитися, а ти просто нікого не хотіла бачити! Сидиш тут як мишка і не висовуєш свого носика. Дідько, Тіана! Якого біса? Ти не думаєш, що ми можемо хвилюватися? Ні? - я зірвався на крик. До біса всіх!