10. План в дії або черговий виклик

Відпочивши у кімнаті в будинку Степана Аркадійовича, я відчувала себе сповненою енергії та бажання розпочати цей день легко. Але потім згадала який сьогодні день, і настрою як не було. Цей день настав,  сьогодні ми їдемо визволяти Лію. Готовність номер один. Все б нічого, але є одне але, мене непокоїло те, що я буду весь день з Габріелем. Поряд з ним я забуваю як дихати. Привівши думки в норму, я швидко привела себе у належний стан, випила чашку кави та зібралася виходити. Сьогодні мій робочий день на швидкій допомозі. 

     Вийшовши на подвір'я, я побачила купу чоловіків, навкруги відчувалася напруга. І це зрозуміло, буде бій, якщо треба - на смерть. Побачивши іх рішучість розуміла одне, вони йтимуть до кінця, поки не залишиться жодного мисливця навкруги їх території. Тільки зараз побачивши всіх цих чоловіків, я дивувалася, як я могла раніше не помічати, що не може стільки гарних, фізично підтягнутих осіб чоловічої статті проживати в одному поселені. Хід моїх думок перервав Гейб.

 - Ну що, солоденька, готова відчувати мою харизму і насолоджуватися нею цілий день? - кидаючи красномовний погляд на мене та поїдаючи очима, сказав Гейб.

 - Звісно, а як же! Всю ніч не спала, тебе одного чекала! - сказала я і пройшла повз нього до  його  автівки. Учора була просто нестерпна розмова на підвищених тонах між нами всіма. Напевно шалена напруга та тиск ситуації давив на кожного і ми не витримували. Отже, після цієї розмови, я зрозуміла тільки одне, Гейб буде поряд зі мною весь день. Весь день я терпітиму цього зарозумілого хижака. І як втримати його на дистанції я не знала.

Сівши у машину, Гейб зайняв місце водія, завів двигун і ми рушили на мою роботу. Дивлячись на краєвиди які відкривалися з вікна машини, хотілося відчути спокій, їхати  десь далеко у мандрівку, відвідати інше місто або ж країну,  відчувати легкість, насолоджуватися новими фарбами місцевості, незвіданих до цього моментів, натомість, я ж  відчувала нервовість, споглядаючи все  це, знаючи, що за цим краєвидом ховалася реальність. Звичайно,  хотілося щоб наш план вдався і ми визволили Лію якнайшвидше і знову почали тихе життя.

 - Як гадаєш, все вдасться? Зараз я не думаю, що це був такий вже  ідеальний план і ... - нервово перервала наш тишу я.

 Посміхнувшись про себе, Гейб уважно повернувся на мене і не моргаючи дивився мені в очі.

- Може ти будеш дивитися на дорогу?  -сказала я.

- Мені не треба дивитися на дорогу, я гарний водій. Якщо ти переживаєш за наші життя, то можеш бути спокійна.  - не відводячи погляду сказав Гейб.

- Добре, я не це мала на увазі, просто....

 - Ти хвилюєшся, і це зрозуміло. Але все пройде добре. Покладись на нас. Твоя роль буде важкою, бо ми опинимося прямо в їхньому лігві, і хто знає, що там буде. І чи відпустять вони нас у місто.

- Так, я теж про це думала. Адже Лія це його козир, і він може все переграти. До речі, я взяла тобі парфуми, думаю, тобі варто також нанести його на одяг. 

- Думаєш мій тестостерон нейтралізується? Не думаю. Я ж поряд з тобою. А ти доволі таки гаряча та спокуслива.

Почувши це, я почервоніла та опустила очі на руки.

 - Мені подобається як ти червонієш. Так ти мне ще більше спокушаєш.

 - Гейб, давай.... 

- Так, згоден. Зараз не той час, але не думай, що ти так просто від мене втечеш. Ні, крихітко, ти моя! І я доведу тобі, що ми ні в чому не гірші людей. І кохати вміємо найкраще з усіх. Бо для нас єдина - це на все життя. Це і є наше життя.

Після слів "Моя" я вже нічого не чула. Долоні спітніли, серце виривалося із грудей, жар який розповзався по тілу, зігрівав всі потаємні куточки душі. Боже, я не проте думаю! Ну чому я на нього так реагую? 

Доїхавши до роботи, ми розійшлися з Габріелем по своїх місцях. Я попрямувала до сестринської, перевдяглася в уніформу, взяла речі та отримала черговий телефон для викликів. Зібравшись, я поглянула на себе у дзеркало. На мене дивилася доросла дівчина, зібраність і рішучість були написані на моєму обличчі, але очі видавали інше, горіли яскравим блиском і було щось таке, що змушувало мене в середині посміхатися. Невже він мені подобається? Ми будемо тільки один день поряд, треба просто тверезо мислити і не забувати хто він, щоб не відкрив мене ненароком. Подумавши про нього, я витягла із своєї сумки парфуми, який брала для Гейба і бризнула на одяг, волосся та зап’ясток. Вийшовши на подвір'я, зустрілася з поглядом сірих очей, який із захватом та посмішкою дивився на мене, я знала, що на довго мене не вистачить і я програю цей зоровий бій , тож швидким кроком попрямувала прямо до нього.

Сівши на переднє сидіння швидкої, ми вирушили зі стоянки.

 - Хвилюєшся?

 - Трішки, я боюся що зроблю щось таке, що може  видати нас і це обернеться проти Лії. 

 - Не хвилюйся, головне мовчи, багато не говори і все по ділу, тобто по медичному ділу. Я буду поряд. Щоб не сталося, ти повинна розуміти, на що йде кожен з нас.

 - Розумію, тому і боюся зробити щось, що викриє тебе і...

 - То ти хвилюєшся за мене? Отже я тобі не байдужий?

 - Припини. Ми зараз разом застрягли в одній кареті швидкої допомоги, звичайно я хвилююсь, бо ми пов'язані тут. Зробиш щось ти не так і це відобразиться на мені. І навпаки.