26.2

Простір за його спиною здригнувся, ніби хтось штовхнув зсередини. Скло знову стало прозорим, наче Дім кліпнув і зір прояснився. Повітря за дверима потемніло, зібралось у щільну, масну пляму, і раптом розійшлось. Мов хтось розсунув штори.

Утворилась пульсуюча тріщина. Саме така, яку я бачила у сні. Чи наяву?

З тріщини потекла темрява.

Спочатку як холодний туман, що липнув до підлоги й повз угору по ногах не Береста. Потім туман ущільнився, зібрався в рухомі згустки, і ці згустки почали чіплятися за нього.

Тілом істоти повзли щупальця, утворювались нарости. А за спиною, як плащ, застигали густі тіні. Живі мертві тіні.

Я відчула, як у мене скрутило шлунок.

— Воно… підсилює його, — прошепотіла я, сама не знаючи, звідки це знання.

Марта кивнула, не відводячи погляду.

— Мені страшно, — заскиглила Стефа.

— Я знаю, люба, — прошепотіла я їй в маківку. — Не дивись. Я з тобою.

— Воно нас дістане? — злякано поглянув на мене Назар, наче я ховала за пазухою всі відповіді.

— Не дістане, — збрехала я. Не тому, що не хотіла лякати дітей, а й сама вірила — допомога вже близько. — Дім нас захистить.

Простір навколо монстра почав псуватися.

Скло між нами й коридором вкрили дрібні, ледь помітні прожилки, не тріщини, а щось схоже на венозну сітку.

— Ось чого воно чекало… — прошепотіла Марта.

Скло дзенькнуло.

Дім завібрував. Низько. Роздратовано. Світло блимнуло і змінило відтінок, стало холодним, різким, блакитним.

Шафи зсунулись ще щільніше. Ніжки стола вгризлися в плитку. Повітря в кухні стало густішим, важким.

Перший удар прийшовся по склу.

Воно вибухнуло тріщинами й прогнулося всередину, наче було з гуми, бо опиралось і верещало. Так, що в нас позакладало вуха.

— Назад! — гаркнула Марта.

Я зробила крок, і ледь не впала, бо підлога під ногами здригнулась. Дім хитнувся, наче  почався землетрус.

Другий удар.

Скло не витримало.

Воно не посипалось крихтами, пішло хвилею, розірвалось великими уламками, що зависли в повітрі на мить довше, ніж дозволяла логіка, а потім полетіли всередину.

Один уламок врізався в шафу й застряг. Інший ковзнув по підлозі, дзенькнув, зупинився за пів метра від моєї ноги.

Через отвір у склі до нас полізли мацаки темряви.

— О! — розсміявся не Берест. — А ось і ви!

Я притисла Стефу до себе так сильно, що вона пискнула.

— Під раковину! — крикнула Марта.

— Що?! — вирвалось у мене. — Це жахлива схованка!

— Це не схованка! — гаркнула вона у відповідь. — Це вихід!

Ще один удар. Щось з того боку намагалося протиснутись, запхати себе в простір, який явно був для нього замалий.

— Під мийкою люк! — кричала Марта. — Старий. В підвал!

— В підвал?! — Назар зірвався на крик.

— Або тут, або там! — відрізала вона. — Вибирай швидко!

Дім застогнав.

— Лізь! — Марта схопила Остапа за плечі й буквально запхала його під раковину.

— Чого ж ти досі мовчала, що там є вихід? — обурилась я.

— Він неперевірений, але що маємо, те маємо.

Я опустилась на коліна. Стефа вже плакала, без звуку, захлинаючись. Назар застряг на пів секунди, відросток потягнувся до його кісточки, але Марта різко розчавила його ногою —  темрява розсипалась туманом.

Не Берест загарчав.

— Швидше! — наказала видра. — В підвалі вихід у сад! Якщо пощастить — виберемось!

— А якщо ні? — задихано спитала я, заштовхуючи Стефу вперед, дівчинка рухалась за Назаром.

Видра глянула на мене. Очі їй блищали, жорсткі, злі.

— Дамо відпір. Бо рятувати нас, схоже, ніхто не поспішає.

Зі спини почувся хрипкий, не людський видих.

Я більше не озиралась.

— Марто, — видихнула я, коли Стефа уже зникла у темряві люка. — Ти з нами.

Видра не рушила.

Вона стояла біля мийки, одна рука на стільниці, друга тримала важкий металевий ключ. Її спина була напружена, а обличчя кольором нагадувало крейду.

— Ні, — сказала вона спокійно. — Я — ні.

— Що значить «ні»?! — вирвалось у мене, голос зірвався. — Ти ж…

— Дзвін, — перебила Марта. — Я маю до нього дістатися.

— Марто… — долинув знизу голос Остап. — Не треба. Ми ж можемо разом.

— Не можемо, — відрізала вона. — Якщо сигналізацію, якогось ляда, не почули в центрі, то почують дзвін. Його чують завжди. Всі в поселенні.