6. Азар. "Ти моя істинна"

Вона дивилася на мене, широко розплющивши очі.  

— Ти не жартуєш? — запитала, торкнувшись моєї руки. 

— Я не хотів брати собі ніяку наложницю, — я переплів наші пальці. — Мені ніхто крім тебе не потрібен… 

— Мені теж ніхто не потрібен, — сказала Алізе. — Але я маю зізнатися тобі. В мені є давня магія, яка зараз заборонена. Якщо хтось дізнається, мене можуть убити… Я не хочу, щоб у тебе були проблеми через мене…

— Допоки я живий, тебе ніхто і пальцем не торкнеться, — я подався вперед і торкнувся її губ своїми. — Мені все одно, яка там в тобі магія. Ти моя істинна. І я завжди буду на твоєму боці, Алізе. 

— Я теж завжди буду на твоєму боці, — сказала Алізе схвильовано. — Мені не потрібен ніхто, крім тебе.

— Ти вийдеш за мене? — запитав я схвильовано. Завжди думав, що буду холостяком. Що хіба що заведу спадкоємців… Коли буде треба. Але зараз я хотів, щоб Алізе завжди була зі мною. — Проживеш зі мною життя?

— Так, — вона щасливо усміхнулася. — Дуже хочу цього! 

— Що тут в біса відбувається?... — раптом почули ми чоловічий голос за моєю спиною. 

Я обернувся і побачив ватажка повітруль.  Його фото мені теж показували. 

— Тату, це Азар, — швидко сказала Алізе. —  Він  — моя істинна пара. Я хочу вийти за нього! 

— Але як це трапилось…. — здивувався він. — Азаре, ми мали відправити вам не Алізе, а Брізу… 

— Мені потрібна тільки Алізе, — сказав я безкомпромісним тоном. 

— Ну, якщо ви обоє бажаєте цього, — пробурмотів її батько. — Але хіба вашому племені дозволено одружуватися з представниками іншого роду? 

— Мені все одно, що там дозволено, а що ні, — я знизав плечима. — Правила завжди диктують сильніші і зараз сильніший саме я. І я хочу, щоб Алізе вийшла за мене, якщо і вона цього хоче.

— Так, я хочу, — кивнула Алізе, ледь почервонівши…

***

Далі все пройшло на диво легко. Батько Алізе був щасливий, що його донька стане не якоюсь наложницею, а моєю законною дружиною. Мій батько, навпаки, не був такий радий. Але мені було все одно на все і на всіх.

Я сказав, що якщо мені не можна бути з Алізе, я не буду ватажком. І тоді батькові теж довелось змиритися. 

Мені дуже сильно хотілось, щоб вона стала моєю в усіх сенсах цього слова, тож я наказав людям готувати для нас традиційну церемонію. Не міг розлучитись з Алізе навіть на мить, цей шалений день нарешті завершився.

Коли стало дуже темно, і треба було залишати Алізе в її спальні саму, згідно традицій, я чомусь завагався. Я не хотів залишати її… Певно, впливав повний місяць, бо мені здавалось, що зараз для мене життєво важливо бути поруч з нею. 

— Алізе, я хочу лишитися тут… Але якщо лишусь, я не зможу втриматись… — я торкнувся губами її шиї. — Я хочу поставити мітку вже зараз… А потім… Ні, я маю йти, я не маю просити таке в тебе до шлюбу… 

— Я хочу, щоб ти лишився, — сказала вона тихо. 

— Впевнена?... — я зазирнув їй в очі. Відчував дуже сильне хвилювання. 

— Так, — Алізе щасливо усміхнулась.

— Я кохаю тебе, Алізе, — сказав я і подався вперед, цілуючи її в губи. 

— І я тебе кохаю. Хочу прожити з тобою все своє життя, — відгукнулася вона. 

Я подався до її шиї, до того самого місця, де треба було ставити мітку. Свіжий аромат вдарив в ніздрі і я поцілував ніжну шкіру, а потім випустив в неї ікла. Обережно, повільно, не бажаючи зробити Алізе боляче.

Коли зробив це, то почув, як ритм її серця синхронізувався з моїм. І це була ніби справжня магія. 

Я відірвався від її шиї і подався до її губ. Солодких, бажаних, тільки моїх. 

Я обіцяв собі, що обовʼязково захищу її від усього світу і точно зроблю щасливою… 

Друзі, дякую, що прочитали цю історію! Буду дуже вдячна за сердечка і коментарі! Запрошую до моєї нової історії "Наречена демона"!