Відкриття завіси

Відкриття завіси

  Навчання тривало добре, Аня поступово знайомилась з новим не притаманним їй темпом життя. Щодо Богдана, то в гуртожитку вони більше не пересікались. Але дівчина хотіла дізнатись, що спонукало його до такого життя, що такого мало статись, щоб людина так поводилась.

  Наближався день балу, на який можна було запрошувати і інших друзів не тільки з свого факультету, тому Аня запросила Оксану, яка також навчалась у Львові, але на філологічному факультеті. Дівчата і надалі підтримували дружні зв'язки. З Оксаною Аня ділилась усіма подробицями свого життя, а подруга також розповідала їй про будні на філологічному. Сукня в Ані була ще з випускного, і тому не було проблем, вона ідеально підходила під тематику вечора.

    У її університеті також навчались і хореографи, які просто були в іншому корпусі. В університеті так пурхав дух творчості та натхнення, на перервах всі весело грали та співали.

     На бал дівчата йшли в хорошому настрої. Ані так кортіло почути як виступають старшокурсники. І тут на сцену виходить хлопець у гарному але темному костюмі та масці, від нього так і віяло якоюсь магією, але коли він почав грати то всі зрозуміли хто це. Оля яка стояла поруч з Анею, розповіла їй, що це той Богдан, з яким у них з Анею відбувся раніше конфлікт. Але дівчина ніяк не могла зрозуміти, як в такому музиканті-віртуозі живе такий поганий характер. Дівчина попросила Олю розповісти їй про Богдана, тому що дівчина жила в кімнаті з його однокурсницями. Тоді Аня почула нелегку історію з життя Богдана.

     Богдан-віртуоз, володіє гітарою, фортепіано, барабанами та флейтою. Це та людина з якою ніхто не хоче зв'язуватись і перечити йому. Мама Богдана була відомою оперною співачко, вона померла коли йому було 15 років . Тато в нього бізнесмен, володіє сіттю кав'ярень у Львові. Кажуть, що його батько не хотів, щоб син йшов вчитись на музиканта, не хотів щоб той йшов по шляху матері. Через сутички цей багатий пішов жити в гуртожиток, щоб показати батьку, що він і без нього проживе. Як не дивно, але він дуже добре вчиться, не через авторитет батька, а просто тому, що в нього ідеальна пам'ять, та ідеальний слух. Кажуть, якщо він почує мелодію вперше, то може її повторити ідеально через свій слух. Але які б не були його заслуги, характер в нього просто жахливий.

      Почувши все це, Ані навіть стало шкода Богдана. Тепер вона хоч трохи, але могла пояснити сама собі такі поведінку хлопця.

     Концерт закінчився, а бал тільки розпочинався. Всі ставали в коло і по кругу повинні були танцювати доти, поки не повернуться до свого першого партнера. 

  До танцю Аню запросив Денис, запевняючи її, що це ніби посвята в першокурсника. Аня не могла відмовити хлопцю, але правила були такі, що не можна вийти з танцю, бо тоді все розпочнеться з початку, а в кінці танцю всі мали зняти маски. Дівчина почали як  до танцю Богдана запросила якась дівчина і він теж погодився танцювати. Це вселяло страх у серце Ані, бо вона розуміла, що повинна буде танцювати з ним також.
 

 - А якщо впізнає?- схвильовано бурмоніла під ніс дівчина.
 

- Та не турбуйся ти! – підтримав дівчину Денис.
 

Так і закружляли в танцю. Час пройшов швидко і тут дівчина розуміє, що ще один партнер і перед нею Богдан. Але її стримало те, що хлопець з яким вона танцює в даний момент, дуже знайомий їй по рухам, але звідки. І хлопець теж, мабуть впізнав Аню, він посміхався коли почав з нею танцювати. І не стримавшись сказав :
 

- Це знову ти? Дуже здивований тебе зустріти!- посміхнувшись хлопець закружляв дівчину.

- Я… Ти… - дівчину мов осяяло – Випускний… Це ж ти в конкурсі…- у Ані перехопило дух.

- Так, я. – промовив незнайомець, але вже був час дівчині рухатись до іншого партнера. 

- О ні! – пролунало в голові у дівчини, - Це ж я тепер маю танцювати з Богданом.

Дівчина перейшла до Богдана, він навіть на неї не дивився, а вона також старалась не видати себе, але руки тремтіли.

І тут несподівано в залі зникає світло. У Ані, ще з дитинства фобія темноти. У дівчини частіше забилось серце, вона не розуміла що ж відбувається, але поруч її за руку все ще тримав Богдан, який також був приголомшений ситуацією і хотів йти подивитись що сталось. Але дівчина несподівано від страху схопила його за рукав і сказала:

- Не йди, будь ласка, мені страшно.

Хлопець подумав, що це якась дівчина хоче підчепити його, тому вирвав свою руку і десь зник.

У Ані розпочався панічний приступ, але з-заді прийшов той незнайомець, і намагався заспокоїти дівчину. Взявши її руку приклав до свого серця і сказав:

- Спокійно, зараз світло включать!

Але Ані ніби бракувало повітря, вона вже думала що помре. Тоді хлопець сказав:

- Чуєш який ритм у мого серця ?

- Так…- ледве сказала Аня.

- Тоді спробуй так само повільно дихати як і я , добре?

- Я… мені страшно, я боюсь темряви…

І тут увімкнули світло. Дівчина вже ледве було не знепритомніла. Але коли побачила, що світло горить, то заспокоїлась і подякувала незнайомцю. І звідкись пролунало:

- Дан, пішли звідси!

Це був голос розлюченого Богдана.

Так минув вечір всі розійшлись.

Пройшов місяць, вже настав жовтень, листя навкруги жовтіло, Ані подобалась ця пора року. Але з голови дівчини ніяк не виходило ім'я- Дан. Дівчина питала і Олю і Дениса, але вони не знали про такого хлопця. Тоді дівчина спитала у Тані- сусідки по кімнаті. Дівчина розповіла, що чула про нього.

Дан – це єдиний найкращий друг Богдана. Він студент 3 курсу, відділу хореографія. Ще Таня сказала, що цей хлопець теж віртуоз але цього не показує. Він насправді знає грати на фортепіано, скрипці, віолончелі та гітарі.

- Тоді чому він не пішов вчитись на музиканта?- запитала Аня у Тані.