Чи може людина змінити долю?

Чи може людина змінити долю? Це питання тривожило Анну останні дні. Вона ніяк не могла забути слова тієї дівчини після конкурсу. Анна думала, що і справді вона зайняла те місце яке їй не призначене. Повертаючись додому до своєї бабусі, яка вже приїхала з лікарні, дівчина була не в настрої але перед бабусею цього не показувала. Дівчина весело розповідала про знайомство з Денисом, першим другом у великому місті та про конкурс, про те як відчула себе на сцені як на своєму місці, а потім її обличчя змінилось і вона засумувала. Бабуся знала її краще за всіх, тому випитала у дівчини про ту неприємну ситуацію. І дала дівчині таке запитанні і пораду:

- Скажи мені люба, чи можем ми змінити свою долю або те, що відбулося в минулому?
Анна мовчки опустила погляд на підлогу.

- Тоді я тобі відповім. Ми можем впливати на теперішній день, і навіть своїми рішеннями вплинути на майбутнє, але ніколи ми не зможем повернутися в минуле. Ми ніколи не дізнаємось, що де і коли нас чекає. Тому нам залишається сприймати все так як є і йти вперед. В даній ситуації твоєї вини нема. Ти ж не нашкодила їй, щоб вона не пройшла. Так сталось, можливо колись ця дівчина навіть буде вдячна цьому випадку. Але ти не повинна через всіх так страждати. Місто – це не те місце, щоб турбуватись про проблеми всіх, зазвичай у місті кожен сам за себе, але якщо ти не хочеш так жити то можеш діяти так як ти вважаєш за потрібне, але не надіючись на те, що всі тебе зрозуміють. Кожен сам обирає шлях по якому хоче йти, але не забувай, що з цієї дороги можна звернути і знайти те місце де ти будеш почувати себе добре.

Ці слова як життєвий урок закарбувались у пам'яті Анни. В неї з'явились сили для того щоб йти далі не озираючись на минуле, а створювати майбутнє.

Пройшло приблизно місяць. І вже прийшов час поселятися в гуртожиток і їхати з рідного дому. Здоров'я бабуся покращилось, тому Анна з спокійним серцем їхала у Львів.
 

Гуртожиток- це взагалі місце всіх подій, які ніколи не зітруться з пам'яті, це, свого роду, школа життя. 

  Дівчину поселили на 3 поверх у 12 кімнату, її сусідками стали Таня і Аліна, ці дівчата були старшими за Анну, вони вже навчались на 3 курсі. Дівчині з першого погляду здалося, що Таня дуже привітна, а Аліна трохи не задоволена тим, що тепер в кімнаті на одну людину більше. Першу ніч в гуртожитку Аня провела в кімнаті, і на пішла на традиційну посвяту. Вона взагалі не любила ці всі гулянки та якісь дивні звичаї. Тут дівчина о півночі почула стукіт у двері, вона спитала хто там, але ніхто не відповідав, відчинивши двері вона побачила Дениса. Хлопець покликав її подивитись кіно з його друзями на 4 поверсі, дівчина спочатку хотіла відмовити (завтра ж перша пара), але погодилась, щоб Денис не засмутився.

  Кіно було жанру комедія і справді весело було і друзі Дениса теж дівчині імпонували вони не були зіпсовані, як деяка молодь у 21ст. Потім після закінчення фільму всі розійшлись, вже було пізно. Анна вирішила, що всі свої враження від студентського життя вона буде записувати у щоденник тому, що не було подруги Оксани, якій вона могла б все розповісти. Дівчата Таня і Аліна прийшли близько 5 години ранку. А вже о 7 всі прокинулись щоб відвідати першу пару.

  Навчання Анні давалось легко, але її турбувало те, що вона не вміє грати на інструментах. На першому курсі студентам дали на вибір обрати ті інструменти, навички з яких вони б хотіли покращити. У Ані була мрія грати на фортепіано і скрипці, тому саме на це вона і записалась.

  На першому уроці з фортепіано вона познайомилась з дівчинкою -Олею, яка бездоганно володіла інструментом, але не хотіла ні з ким спілкуватись. Після уроку Аня підійшла до дівчини, привіталась і попросила про допомогу у вивчені грі на фортепіано, розповівши всю ситуацію. Оля не дуже охоче але погодилась, вони домовились в які дні будуть збиратися і вчитись.
День пройшов прекрасно. Анна була захоплена від усього що їм розповідали та чого вчили. 

  Повернувшись в гуртожиток вона переодягнувшись  пішла на кухню, щоб приготувати обід. Але і кухня звісно в гуртожитку спільна, тому там було багато людей. Дівчина привіталась з всіма і мовчки приступила до приготування. Все було, як здавалось спокійно поки дівчина не завершила приготування, а коли поставила тарілку з їжею на стіл то побачила як зайшов якийсь хлопець, і поки дівчина поставила все на місця він забрав її їжу та з насмішкою подякував. Аня не знала як правильно повести себе в цій ситуації, але розуміла, якщо з першого дня дасть над собою знущатися то це буде тривати довго.

- Не думаю, що тобі личить відбирати в дівчини їжу. Якщо б ти попросив тобі приготувати, то я б може і погодилась, а в даній ситуації постав будь ласка тарілку на місце.

  Хлопець був здивований, але не відступав.

- Ти хоч знаєш хто я , в такому тоні зі мною в цьому гуртожитку ніхто не сміє говорити, тим паче першокурсниця. Якщо я сказав, що це вже моє то моє. І взагалі від сьогодні ти будеш робити все, що я скажу.

  Дівчина від цих слів втратила дар мови. Але швидко оговтаючись відповіла:

- Мені не важливо хто ти, потрібно мати хоч якесь виховання, щоб не розмовляти так з дівчатами. Я тобі скажу ще раз, якщо ти щось в мене попросиш, наголошую – попросиш, тоді я спробую тобі допомогти. А в інакшому випадку я тобі нічого не винна. Тепер хочеш -їж. Але більше мене не турбуй.

  Після цих слів Аня вибігла з кухні і наближаючись до своєї кімнати зустріла Дениса, який вже почув про те, що відбулось на кухні. Чутки в гуртожитку поширюються ще скоріше ніж проміння на сонця на землю. Тоді Денис звернувся до Ані: