Розділ 40

29 квітня. 06:10

Get you the moon - Kina

І чого мені не спиться? Так саме тому... Щось мені трохи моторошно. Але коли мені не було страшно? В мене що не день, то світ жаху. Так, Даша, ти ще довго нити будеш? В тебе таке кольорове життя. Живи! Радій! А не соплі розпускай! Вставай! Сьогодні буде неперевершений, незабутній день і ти приймеш його з посмішкою! Шуруй! Іди в ванну! Ти глуха?

- Встаю я...

І чого він нічого не пише? Взагалі вже розслабився? Ну нічого, я тебе понервую. Може вимкнути внутрішню сучку на день? Так. Сьогодні все має бути ідеально і буде. Мию голову, збираюся, фарбуюся, думаю, що вдягнути... То так важко... Я згадую про синю спідницю в складку до середини литки, бархатні босоніжки з однією перетинкою на височенних підборах і чорну футболку з написом "Аmour". Банально, але в тему. Хтось сьогодні буде крутий? Так, я. Макіяж робила дуже довго, бо мусила досягти ідеалу. І чого може боятися така як я? Тільки хлопців...

- Доброго ранку! Що в нас на сніданок?,- запитала я в бабусі

- Смажена картопля, варені яйця і салат. Можеш зробити собі тости, якщо не хочеш картоплі,- усміхнулася бабуся

- Вау, дякую. Надіюся, тато не доїв мою нутелу,- я побачила каструлю з червоною рідиною і зрозуміла, що сьогодні не може бути поганого дня,- Борщ, Боже, їжа королів,- бабуся засміялася і я обняла її. Потім пішла снідати в зал. О, гороскоп:

*Терези: Сьогодні вас чекає невдача, сприймайте все гідно*

Афігеть тобі гороскопчик... Так, все буде добре. Я ще пів години бігала по дому, але нарешті вийшла. В 7:47! Ніколи так рано в школу не виходила! Кохання творить чудеса.

- Мама, бабуся, я іду,- кричу я при вході

- Якщо ти зібрана, то можу підвезти,- це найкраща пропозиція від тата взагалі

- Удачі, доня!,- проснулася мама, щоб мене провести,- Боже, яка ти гарна ідеш. Ти на таких великих шпильках не замучишся?,- я помахала головою, що ні,- А Ніка не переростеш?

- Та ну то все, він значно вищий

- Тобі дуже гарно в цій спідниці,- сказала бабуся, а потім щось згадала,- Ти подарунок не забула?

- Я не брала, ми домовилися ввечері. Бо я не хочу носитися з ним по школі та й він з моїм не захоче

- А якби щось маленьке?

- Тато мене не дочекається. Бувайте!

На вулиці так тепло, що я не вірю, що в Україні. В нас так ніколи не було 29 квітня. Ніби літо...

*Доброго ранку*,- нарешті Нік написав

Але я не буду відписувати. Хай пожалкує, що раніше того не зробив.

- Гарного дня,- випльовуюся я з татової машини. Я на мить зупинилася перед гімназією і подивилася на будівлю. Стара плитка попадала і виглядало трохи убого, але потім мій погляд привернули величезні вікна другого, третього, четвертого... Наші веранди, де все відбувалося. Ще за одну секунду мені прийшла думка, що не важливо, де ми знаходимося: в американських вичищених, нових, модних школах з старшокласниками, чи в школі радянського зразка, яка з шкіри вилазить, щоб показати, яка вона класна і українська, де нескінчений потік першокласників, неважливо де, важливо те, що в обох місцях з нами можуть статися дивовижні події і трапитися дивовижні люди. І якби мені зараз дали обрати де опинитися, я б залишилася тут. Я ще раз подивилася на синьо-жовтий прапор на флагштоці і згадала ті класні часи, коли я його туди вішала.

Знову мої улюблені коридори. Я сіла в гардеробі і вирішила відписати Ніку.

*Доброго ранку, гівнюк*

- Привіт,- я почула голос Паши,- Прекрасно виглядаєш

*Як жіночно, кохана*

- Привіт, Паша. Дякую,- А ще постійно дякую за те, що він є в моїй історії. Паша в ній став головним. Якби він не поцілував Анну, я б не була щаслива

- Я завжди радий говорити компліменти таким гарним дівчатам,- я перебила

- Воу воу воу охолодися. Не треба мене пікапити

- Хто його знає, як повернеться наше життя. Ти знаєш, що буде завтра?

- Звичайно. Я піду в школу, напишу самостійну з історії, піду до репетитора після уроків, потім піду гуляти з Гоа, а тоді до 3 ночі робити домашнє

- Круто,- видихнув Паша, а я засміялася

- Ви вже писали самостійну з історії?

- Так

- То чого ти мовчиш? Скинь мені

- Я не фотографував. Треба згадувати, що там було

- Паша, згадай мені, будь ласка, до кінця уроків

- Добре,- він задумався про що говорити, бо хотів продовжити розмову,- Така погода гарна,- геніально, Паша,- А в минулому році в березні був сніг,- я похитала головою

Нік зайшов в школу і подивився навколо. Він мене не побачив і почав писати щось в телефоні. Ой, скільки в мене непереглянутих повідомлень:

*Ти вже в школі?*

*Я вже майже тут*

*Хочу раніше побачитися*

*Все добре?*

*Ой, ми ледве вчительку з німецької не збили😂 А могли здійснити її мрію побачити Гітлера*

*Я жартую*

*Ти на мене образилася?*

*Я вже в школі*

Я нарешті відписую:

*Ти сліпий? Таку красу і не побачити*

*Яка ж ти гарна*

- Міг би й не писати того, а сказати. Боже, Нік, ти в сорочці? Дуже тобі пасує

- Ну досить вже, ми, як придурки два. Повдягалися, ой. О, це тобі,- простягнув мені якусь невелику коробочку Нік

- Ми ж домовлялися потім,- трохи злилася я

- Не починай, це зефір. Ідемо може ще встигнемо по чай чи каву сюди, біля школи

- Бувай, Паша,- ми відійшли,- Тобі на перший?

- Ні, на другий. А тобі?

- Чого ти так рано в школу прийшов?,- Нік не знав, що відповісти,- Мені теж на другий

- Чого ти так рано в школу прийшла?,- засміявся Нік

Ми купили чай і пішли на задній двір школи. Що робити? Їсти зефір. І не тільки...

Англійська... Все сказано цим.

- Дарина! Ти збираєшся усне мовлення здавати?,- яке усне мовлення,- Тільки не кажи, що ти про нього не чула. Ти вже заміж вийшла, що на уроки не ходиш?,- якби ж то, як вона бісить, ненавиджу,- А твір ви написали? Ваш клас взагалі вже розслабилися. Ви забули, яка я буваю зла? То я вам нагадаю. Сідайте писати аудіювання,- тільки не це карга. Недавно ж писали... Що ж ти зла така?