Розділ 38

26 квітня. 14.30.

Polaroid - Liam Payne

Діма з Ніком пішли. Ми ще довго дивилися, як вони смішно ходять. Якось дивно...

- Соня, ідемо сьогодні в торговий центр, будь ласка,- вона не в захваті від моєї ідеї,- Блін, п'ятниця. В мене нічого немає: не репетитора, не танців. Ох, танців в мене тепер взагалі немає. Я маю ж обрати подарунок Ніку

- Даша, мені так не хочеться сьогодні кудись іти. І ти так кажеш, ніби в мене немає справ

- Ну Соняяяя

- Добре, тільки не ний. Маня з нами?

- В неї комп'ютерні курси, не може пропустити,- зітхнула я

- Що ти збираєшся дарувати?

- Ооо, в мене мільйон ідей... Коли треба обрати подарунок хлопцю сестри. Проте, коли нарешті прийшов мій час, то я взагалі не знаю

- Це має якось бути з вами пов'язане

- Це Соня і найважче. Ну ще, як варіант щось романтичне. Блін вибрати подарунок дівчині в мільйон раз легше. А що йому дарувати?

- Може якусь книжку?

- Так, хороша ідея. Взагалі суперова. Ти там читаєш фантастику. Що прикольного знаєш?

- Я давно не читала Даша, а останньою була книга, яка з фантастики перейшла в історію кохання двох геїв. Книга непогана, але як подарунок коханому хлопцю, явно дурна ідея,- ми засміялися на весь коридор,- Ми спершу поїмо десь?

- Так, ходімо,- ми прийшли на піцу і далі не могли придумати, що подарувати

- Згадала щось?,- питає Соня

- Ага, згадала. Він любить косити газон, подарувати нову газонокосилку?,- засміялася я

- Досить ржати, думай серйозно

- Книга поки кращий варіант. Якщо обирати з того, що Яна дарувала колись хлопцю, то що краще: скретч карта світу, цілий набір різних солодощів, які вона сама пекла, краватку

- Все це було придумано не для Ніка, тому пасує йому, як кобилі сідло,- ці улюблені українські фразочки змушують нас посміхнутися

- Що може бути пов'язане з нами? Думай, думай,- кажу я собі,- Подорож до центра Землі!,- кричу я

- І що?

- Це його улюблена книга!

- Що означає вона в нього є,- перебила моє щастя подруга

- Дякую

- Що ти злишся, Даша, думай!

- В мене в голові стільки спогадів. Що можна з цього взяти?

- Зроби коробку спогадів,- геніально

- Соня, ти не просто геній, ти - супер пупер геній, знай про це!

- Ну і що будемо збирати?

- Дякую, знову я в тупику! Треба починати з спочатку. Познайомилися через анонім, що можна покласти, щоб це асоціативно означало анонім

- Пов'язку на очі?,- засміялася Соня

- Смішно, але блін. О, а може наробити полароїдів. І те, що не зможу придумати, які предмети, будуть фото. Їдемо по коробку

- Ідемо краще в центральний, не хочу чекати на транспорт

- Добре. Там є той магазин з меблями і декором, думаю можна знайти шкатулку

На вулиці тепло... Я обожнюю весну. Найкращий час для прогулянок. Повітря пронизане цвітом фруктових дерев вдаряє в обличчя.(P.S. у всіх книжках я пропускаю опис природи, тому сумніваюся, що він вам сподобається, не буду лити водичку, поїхали далі)

- Як же ж я люблю весну,- сказала я з захопленням

- Так, супер погода ще й

Ми дійшли до магазину. Тут так затишно. Ну дійсно, як може ще бути в магазині, де все для дому. Крамниця була величезна, тому я вирішила запитати у продавця відразу:

- Пробачте, а де у вас стоять скриньки і шкатулки?

- Та взагалі ніде не стоять,- ох, який жартівник,- Нібито десь має бути дві, але де?

- Дякую за допомогу,- я демонстративно показала своє незадоволення і ми пішли шукати ті дві шкатулки. Це класний магазин, тому і скриньки мають бути суперські

- Даша, мені здається, я знайшла,- пролунала Соня десь за шафами. Залишилося знайти тепер Соню. Ну де ж вона?

- Соня, ти що в шафу сховалася?,- я почула її сміх і пішла на нього,- Нарешті, я тебе знайшла. Все життя тебе шукала

- Дивися вже. Вони круті,- одна скринька була з білого дерева і мала дзеркальну кришку, а друга чорна з кришкою зі скла, тобто вміст було видно зверху

- Гарні, але яку?

- Не знаю

- Давай тобі назву недоліки обох і ти скажеш, яку обрати,- вона кивнула,- Дзеркальна: для занадто самовпевнених людей, вона часто буде брудна, а мити її важко, він має згадувати про мене, а не про себе. З склом: зверху видно, що всередині, хоча це можливо і плюс, чорна

- Бери чорну, вона прикольніша. Я б і собі таку придбала, якби вона не була одна

- Так, беру

- Задня стінка має таємницю всередині,- сказав продавець на касі,- вона відкривається, тому можна ховати туди щось,- вау, це те, що треба...

Ми вийшли з магазину і почалося:

- Куди далі йдемо?,- запитала Соня

- Чесно, без поняття, пішли в книжковий мене це заспокоює,- в книжковому не було людей, що буває рідко, тому ми прийшли на пошуки чогось, незрозуміло чого. Походили 20 хвилин так нічого і не придумали

- Ідемо вже,- ми майже вийшли, як Соня крикнула,- Стій, дивися,- в неї на руці лежала книжечка трохи більша за коробку сірників. "Сузір'я". На кожній сторіночці намальоване одне сузір'я і назва. І прикольно, і спогади, і йому корисно

- Беремо

- Які ще маєш ідеї?,- запитала вона, а потім застигла біля стійки з листівками,- Дивися, ти мусиш взяти це і сховати в скриньку,- Соня тримала в руках рожевеньку листівку з написом "Я хочу тебе". Я засміялася, але побачила, як витріщається на нас продавчиня, тому я швидко заплатила за книжечку і ми вийшли,- Це було дуже смішно, подруга. О, зачекай Маня написала, що в неї скасували заняття, тому вона скоро буде

- Це супер, бо нам конче потрібен ще один генератор ідей

- Слухай, парфуми. Це геніально. Треба знайти міні версію парфумів, які нам сподобаються, а якщо Ніку теж зайде, подарую йому такі ж ще по якомусь приводу. І спогад з поїздкою і інвестиція в майбутнє. Соня, скажи я капець, яка креативна

- Ти капець, яка банальна, Даша. А тепер шуруємо по парфуми і думай вже, що ще треба в ту коробку

- Боже, скільки тут парфумів