Розділ 37

24 квітня. 09.40

Billie Eilish - Ocean eyes

Запізнитися в школу? Виконано! 15 хв тому почався урок. Директор на вході не стоїть. Мені дуже пощастило, означає день буде дуже вдалим. Як я давно не була в цих стінах! Тонна ностальгії нахлинула на мене. Цікаво після знайомства з Ніком, в мене будуть спокійні дні в школі?

В мене перший на третьому поверсі. Ох... Я аж зраділа, коли зрозуміла, що не на каблуках. Але все одно виглядаю класно: порвані білі штани, сорочка в клітинку і джинсовка. Мені плювати на вчителів, які будуть допитуватися, чому я без форми, де мій чорний низ і бордовий піджак. Там мама знайшла вихід з закону про те, що форма не обов'язкова, а головне зручність, тому...

- Good morning! Sorry, i'm late. May i take my sit?,- як можна було прийти так пізно в школу, ще й на англійську

- Come on, Dasha. Я зніму тобі два бала за самостійну,- блін, зараза. Яка ще й самостійна?

- Маня, що за самостійна?,- я нарешті дібралася до джерела інформації

- Не знаю, по граматиці щось там буде в кінці уроку, ніхто не знає точно. Набридла вже ця карга

- Це точно... Я звичайно ще думаю колись поспілкуватися з Гаррі, але, що ми там вчимо?,- я відкрила книгу,- Past perfect i Past perfect continuous мені не допоможе, апчхиии. Бачиш, правду кажу

- Даша, слухай її, а то вона нас на першу пересадить

- Маня, ти розумієш цю фігню?

- Взагалі нуль

- Блін,- я люблю всі предмети, крім іноземних мов. Я просто ненавиджу. В декого я талант, але не в мене.

Треба не звертати увагу на себе. Я так уважно слухаю. Я могла б постаратися і вести діалог з вчителькою англійською, але те, що я її розумію - великий подвиг, тому краще я посиджу. Люблю цей кабінет, бо він для початкових класів. Крихітні парти за якими відчуваєш себе Гулівером, різні малюнки, що закликають бути ввічливими. Тут так добре. Але сумно.

- Дівчата, ви хоча б книжку відкрийте на 60 сторінці,- повернувся однокласник

- Яка вправа?

- Четверта

- Дякую, брате,- відповіла я, а він подивився, як на ненормальну і повернувся

*Доброго ранку* написала я Ніку

- Маня, це нормально, коли тобі хлопець вже 10 хвилин не відписує?

- Мені хлопець вже 16 років не відписує і що?,- я засміялася, але тихо, щоб не почали кричати

- 16, 16, 16... всі і так знають, що я малявка, бо пів року різниці - капець

- Слухай, а ти знала, що в тебе з Ніком рік різниці?

- Звичайно, я ще знаю, як звати його батьків і хом'яка, який спочиває в землі на їхньому подвір'ї

- То ненормально, але дівчата такі дівчата

- А ви філософ, Маріє?!

*Доброго ранку. Як ти?*

- Мені Нік відписав,- сказала я Мані і вона посміхнулася

*Погано... В мене англійська... Ненавиджу*

*Хаха, в нас вчителька класна, ми нічого не робимо, а ти вчись😂*

*Гівнюк*

*Тобі хіба можна переписуватися?*

*Я на четвертій парті, вона не бачить. А в тебе що зараз?*

*Хімія, тому я собі легко спілкуюся*

- Я починаю роздавати листки, сідайте по одному,- ох, ну яка самостійна? Мене 100 років в школі не було... Вау, це ж та самостійна, яку ми розв'язували з репетиторкою тиждень тому! Так!

Я все написала і з гордим лицем здала. Хочу і вийти з класу і побачити Ніка, який на мене чекає...

Нік сидить на вікні з дівчинкою і мило спілкується. Я бачила її в нашій школі раніше. Вона менша за нас, бо всіх одинадцятикласників і десятикласників я знаю. Так собі звичайно. Я хотіла Ніка самого, а не з якоюсь дівчиною.

- Привіт,- сказала я, а Нік повернувся до мене і обійняв сильно, я перестала ревнувати у своїй голові...

- Я Вероніка,- представилася вона

- Даша, дуже приємно

- В тебе така гарна помада. Дуже тобі пасує,- класна мала, компліменти робить

- Дякую,- засміялася я і подивилася на Ніка,- вона ще комусь дуже пасує,- хлопець на секунду задумався, а потім також засміявся

- Даша, який в тебе зараз урок?

- Алгебра, коханий, а що?

- Ідемо!

- Куди Нік ідемо? Я не буду прогулювати,- в тієї дівчинки задзвонив телефон і вона вшилася. Це добре, вона давно тут була зайва

- Привіт, я знаю, як вговорити її втікти,- підійшла ззаду Соня,- Даша розклад такий: зараз я, Діма, Маня і Нік йдемо на каву, один проти чотирьох

- Ти хитра лиса! А я принципова! Нікуди не піду, в мене алгебра,- вона мене знає зараза, але я не здамся

- Даша, ну чого ти? За весь рік два раза пропустила і те через турніри

- Соня, ти маєш бути на моєму...... Ааааааааа! Нік ти ненормальний? Спусти мене на землю! Ти знав що твоє плече тверде? Нік!!!! Тобі не боляче? Я вже тобі синяка на спині набила!

- Ходімо друзі,- як нічого не бувало сказав і ми всі разом попрямували до сходів. Правда Соня з Маньою в легкому шоці, а я в стані повної злості не знала з якого боку роздерти його спину. Я головою вниз мало можу думати, тому просто б'ю його в спину

- Постав мене ноги, будь ласка! Я не хочу впасти! Я боюся висоти!

- Що ти починаєш? Якої висоти? Ти обіцяєш, що підеш з нами на каву?

- Так!,- кричу я

- Я тобі не дуже довіряю, Даша. Пробач,- він трохи оступився і похитнувся

- Ааааааа,- знову закричала я, але йому було все одно. Поставив він мене на ноги тільки тоді, коли ми вже через чорний вихід вийшли на вулицю. Я засмучена стала на місці і ні кроку не роблю, дивлячись йому в очі. Нік мене розізлив, але з другого боку, це було круто,- Ви зрадники,- мугикнула я і попрямувала за ними в Coffee addicts.

В кафе було порожньо. Пік вже пройшов. За стійкою стояв той кучерявий хлопець. Ну що зроби мозковий штурм! Згадай його ім'я! Весь час я сиджу ображена і мовчу. По-перше, ситуація дозволяє, а по-друге, як його ж звати? Данило? Д, д, д, д, д... Давид? Так, точно!!! Вони всі зараз думають, що я дура, яка не може прогулювати просто так. Бісить це. В кожного своє... Я не можу прогулювати уроки, бо мене совість гризе. Вчителі ж мусять приходити, а ми свині. А ще держава втрачає кошти. Хоча фігня це все. В мене просто відчуття, нібито я якась неправильна, погана. Я не з тих, хто любить робити з себе поганих. Звичайно, інколи виходить, але... Ці придурки на мене увагу звернуть? Хахаха, як весело. Нікова рука шукає мою, але я відбила його руку. Так, Даша. Роби скандал, дорога. Готова?