Розділ 34

21 квітня. 00:02

18 - One direction

*Ти точно не ображаєшся на Марка?*,- пише Нік. Блін, в мене вже очі зліпаються, який Марк?

*Якого Марка?*

*От і молодець, що не ображаєшся*,- та хто це

*Хто такий Марк, Нік?*

*Альбіноса звати Марк, а я думав, що ти жартуєш)*

*Він значить Марк... Ні, не ображаюся. Нік, тобі ще довго ту гру завантажувати, я спати хочу*,- він попросив попереписуватися поки не завантажиться якась дурня і Нік не переключиться на неї

*Ще зовсім трохи*

*Дякую, коханий, що дав поспати*

*Нічого) До речі, в чому справа? Чому ми не йдемо завтра гуляти?*

*Я вже домовилася з Алексом погуляти, бо через тебе ми не гуляємо*

*Який Алекс? Я тебе весь тиждень не бачив! Може він обійдеться?*,- чесно, обійшовся би він, але я хочу в поїздку в понеділок. Нік напевно образився.

Яна тихенько спить біля мене. Я штовхаю її ліктем, щоб сестра прокинулася:

- Яна, Яна, Яна,- помаленьку шепочу я і пальцем стараюся відкрити їй очі. Це неприємно, тому через секунду, вона дивиться на мене злим і бадьорим поглядом

- Що мала зараза?

- Яночка, ти не злися. Пам'ятаєш, коли тобі дзвонив твій коханий, то я тебе попереджала і допомагала так тобі

- Ага, ти верещала на весь дім: "Яна дзвонить той красунчик, який тобі подобається" і він це теж чув,- я засміялася, а вона все ще не хотіла прокидатися

- Що снилося?

- Ти знущаєшся?

- Ну ти точно знаєш, хто вибирає всі подарунки твоєму хлопцю на всі можливі свята, тому допомагай. Історія така: Нік хоче погуляти, я не хочу, бо в понеділок поїздка, а він на мене погано впливає, я не хочу захворіти

- Дай сюди свій телефон,- Яна передивилася переписку,- Ти йдеш з Алексом гуляти? Ти ненормальна?,- здивувалася вона

- А що?

- Він хлопець і для тебе незрозуміло хто, а ще я тобі давно казала, що через нього до тебе клеїтися ніхто не міг. І ти розповідала, як заставляла Ніка ревнувати

- А що треба було написати? Якщо б сказала неправду, то точно б прокололася

- Раніше тебе це не стримувало, Даша

- Ну ти знаєш Алекса, як почне, що він не гуляв зі мною 3 тижні і по його видуманій конституції - це незаконно

- Як ти так любиш правду, то так і пиши

- Яночка, давай ти,- я тикнула їй телефон назад і вона щось написала і відразу відправила

*Котику, я тебе дуже люблю) Не ображайся*

В мене очі на лоба вилізли від того повідомлення:

- Яна, блін, яке "Котику"? Яке "дуже люблю"?

- Я так пишу своєму хлопцю

- Та ви зустрічаєтеся чотири роки, а не три тижні,- ну й наробила вона,- Ось це значить правда про Алекса?

- Повір йому це більше сподобається, ніж оправдання. І у вас жеж кохання з першого погляду,- вона повернулася на бік і заснула, а я залишилася з телефоном і котиком, блін

*Ну добре, Алекс так Алекс) Але це тільки завтра. Я тебе люблю)*

Я не знала, що відписати улюбленому котику, якого дуже люблю, тому просто читала його повідомлення:

*О, гра скачалася) Добраніч)*

*На добраніч*

Я заплющила очі і поринула в сон. За одну секунду Яна вдарила ліктем мене в спину. Я прокинулася, на годиннику 8 ранку, а ми все спимо. Як так швидко пройшов час?

- Яна, вставай! Тобі ще вчити неврологію сьогодні!,- вона заховалася в перині і не пускала мене

- Спи!,- злилася вона. Я все-рівно викопала її з бункеру,- Якщо тобі знов написав щось той хлопець, то я втоплю його чортовий телефон,- вона така миленька і зленька

- Януся, там хтось мав іти гуляти, а з неврології багато так,- я обійняла її і вона заспокоїлася

- Ну добре... Ну як Нік?,- засміялася сестра

- Я б на твоєму місці не жартувала зараз. Я й досі ображаюся на тебе, але списую це на те, що ти була сонна

- Впізнаю свою молодшу сестричку,- посміхнулася вона,- спочатку така серйозна, а через хвильку вже не ображається. Даша, навчися сваритися. Тільки не на мені

- Звичайно, моя хороша,- я обійняла її ще раз. Почала повертатися з нею разом і як чкурнула в ванну,- Ванна моя! Не будь такою наївною!

- От мала зараза!

Я вчилася весь ранок, щоб мати змогу прогулятися. Щось я не мала ніяких передбачень на цю зустріч. Алекс і я - це так передбачувано, надіюся, що не нудно.

*В 2?* пише Алекс

*В 1?* я все зробила, а збиратися довго немає чого

*Ок*

Я хотіла вдягнути джинси, але вони виявилися брудні. Тому вдягнула джинсове плаття і кеди. В мене джинсовий настрій. З макіяжем довго не гралася. Просто так, ніби я спізнююся на літак.

- Ти вже виходиш?,- запитала сестра

- Так, я домовилася на 13:00, а ти?

- Теж, перенесла, але нічого не встигаю. Принеси мені те плаття блакитне з гудзичками і знайди мої туфлі бежеві,- так капітан. Я познаходила все, мені не важко. Яна швидко зібралася і ми вдвох вийшли

- Мої красуні, з хлопцями йдете гуляти?,- питає мама

- Ну, якби з хлопцями, але я не з Ніком, а з Алексом

- Чому?,- здивувалася вона

- Просто

- Даша, ти як завжди

- Бувай мама,- я не хотіла коментувати, бо на 100% з нею згідна

На вулиці тепло і затишно. Сонце яскраво світить, що програмує людей на хороший настрій. Я б напевно краще жила вічно в місті з осіню і дощем, але це мало ймовірно тут, а я дуже сильно люблю Україну.

Алекс чекає мене в центрі, що означає 15 хв "захоплюючої" подорожі без навушників, які зламалися.

- Привіт,- привітався хлопець моєї сестри. Вони поцілувалися, що до чорта мило,- Дашка, ти куди?

- В центр до Алекса

- Давай, ми тебе підвеземо, все-одно туди їдемо,- я не збираюся довго відмовлятися

- Давай

Ми сіли в машину, а мене накрило ностальгією за Ніковим байком. Тут тепліше, звичайно, але явно не так прикольно

- Куди ми сьогодні їдемо, любий?,- запитала Яна. Відчуваю себе третім лишнім, але я через 5 хв буду на місці

- Це сюрприз,- усміхнувся він. Тут так романтично і затишно з ними, що залишилася б тут і продовжувала дивитися цей любовний фільм. Але ми швидко доїхали до місця призначення і я покинула їхню компанію