Розділ 31

16 квітня. 14:40

Mating ritual - I wear glasses

Я закінчила нарешті документи на поїздку. Вона планується з 22 квітня. Залишилося 6 днів до поїздки і 3 дні до приїзду Ніка. Сьогодні вранці в них був матч. Сподіваюся, вони виграли.

*Що там? Який рахунок? Вже не маю терпіння чекати!*

Нік не відписує миттєво - значить ще грають. Я продовжую тримати схрещені пальці. Мені з ними незручно, але треба.

Раптом, задзвонив телефон! Невже Нік?

- Алло, Нік?

- Даша, подруги тобі вже не треба?,- злилася Маня,- Спустися, пропусти нас. Я з Сонею ради тебе з уроків втекли, а вона "Нік"

- Досить вже, спускаюся,- зараз получать за те, що школу прогулюють. Ну нормально?,- Привіт, дівчата. Я пропускаю школу по закону - мені можна, а ви - вчіться!

- Я так і знала, що таке буде,- сміється Соня

- Ми вже не могли дочекатися з тобою нормально поговорити,- каже Маня

- Як вас відпустили?

- Ми по документи для поїздки, а це дуже важлива причина

- А де твоя сусідка?,- питає Соня

- Її сьогодні вранці виписали. Мені медсестра сказала, що в неї серйозного нічого не було, просто симулювала. Тепер я сама

- Сумно?

- Я - інтроверт. Мені так добре. А на самоті і не виходить побути, бо Нік постійно пише

*Ми виграли!!! 3:1!!! І вгадай, хто забив два голи?*

Я випригую з ліжка і кричу:

- Урааааааа!

- Це ж не психічна лікарня? Чому її тут тримають?,- жартує Соня

- Що там вже?

- Нік виграв! 3:1!,- далі танцюю я

- Заспокоїлася?,- сміється Маня

- Ну добре,- нарешті всілася я,- відпишу йому

*Хто забив? Я знаю, що ти)*

- О, він фото виставив,- показує мені фото Соня. На ньому Нік з кубком і медалькою. Чогось мені так смішно стало

- Мій чемпіон, блін,- ржу на всю кімнату я. Дівчата теж б'ються в конвульсіях біля мене. Може це не дуже смішно, але в нас такий настрій. Зараз запитай: "Чи пальчик смішний?", то ми вмремо від сміху

- Прокоментуй якось, Даша,- каже Маня,- Це ж твій хлопець

- Що писати? "Красунчик"?,- сміюся я,- чи "Люблю навічно"

- Досить посміхатися, це дуже серйозно,- ледве стримується Соня,- Дай телефон, я сама напишу

- Ну, вже, зараз напишеш якусь фігню

- Все буде добре, довіряй мені,- забирає в мене телефон Соня. Вона зосереджено щось обирає, а потім показує:

*Мій чемпіон⚽🏅❤*

- Ти серйозно? Ти вже й відправила! Блін!,- я хочу видалити, але мене перебиває повідомлення від Ніка

*Твій чемпіон, хах❤ В мене ще є одне фото класне, публікувати?*

Він скинув селфі, де я і він на ліжку в лікарні. Я сплю на його плечі, а він посміхається на всю і дивиться на мене.

Я така зла, що це просто. Що за? Не дай Бог, хтось побачить це фото!

*Блін, Нік! Я приб'ю тебе!*

Я показала фото подругам:

- Ти просто так сидиш і не розповідаєш нам все?

- Та ми сиділи разом тут фільм дивилися, а він такий нудний був і я заснула в нього на плечі

- Всього то

- Що ви починаєте?,- кажу я

- Дивіться, ще Анна прокоментувала Ніковий допис. Цитую "Як завжди найкращий. Люблю😘",- в мене щелепа відвисла від Маніних слів

*Не хвилюйся, я це не виставлю, то тільки для мене😍*,- написав Нік

*Ти мене так бісиш цими сердечками, раніше твої повідомлення були адекватнішими* відписую я

*Я не в адекваті, мене переповнює щастя*

- Дівчата, він їй, як і тобі сердечко відписав,- говорить Соня, а я пишу йому,

*Пиши сердечка сюди, а не всім підряд*,- бо я тобі в Луцьку зроблю драму і поломані руки

*Ревнуєш?*

*Ні, просто дозволила. Блін, ревную...*

- Нік видалив її коментар, як ти це зробила так швидко?,- не зрозуміла Маня

- Це просто любов, дівчата,- засміялася я

- Що ти робитимеш з тим фото?,- запитала Соня

- Я не знаю, він написав, що воно тільки для нього, особисте

- О, це так мило

- Мило, не мило, а мені страшно

- Що тобі боятися, це ж Нік,- від цих слів в мене аж мороз по шкірі пробіг. Дякую, Маня

- Давайте не про це,- перебила я

- Ти встигнеш виздоровіти до поїздки?

- Ви вирішили мене добити?,- сміюся я,- я сподіваюся, що буду здорова. Ні, я просто знаю це. Я мушу поїхати. Це важливо для мене

- Я теж маю величезні надії на цю поїздку,- зітхнула Соня

- Але знаєте, я думала в цій поїздці зійдуся з Пашою, а тут таке цунамі подій з Ніком

- Ти почекай тут з Пашою, я ще сподіваюся

- Я збираюся завоювати Діму в цій поїздці,- замріяно сказала Соня

- Ну по-перше, Маня, ти можеш з Пашою зійтися і в школі, але це того не варте, ще колись згадаєш мої слова. А ти Соня, просто запасайся терпінням. Діма не такий швидкий, як Нік,- та й Соня менш смілива, ніж я,- У вас все ще буде супер і для цього поїздка не допоможе. Тим більше, навіщо я вам там, поїду я чи ні - це не вирішить ваших питань

- Ти так підготувала нас до поразки? Ми не хочемо їхати без тебе,- сказала Маня

- Це не обговорюється, Даша. Без тебе ми не поїдемо. Ти організатор - ти мусиш,- продовжувала Соня

- Нічого я не мушу, зараз моя робота - лежати,- вмостилася краще я

- Я знаю, що зробити, щоб покращити твоє здоров'я - не спілкуйся з Ніком за день до поїздки,- засміялася Соня. А це варіант...

- Розкажіть краще, що в школі?,- сказала я

*Ревнуєш - значить любиш😘 Елементарно❤*,- надійся, любий хлопчику

- Досить там переписуватися, мене слухай,- злиться Маня,- Всі вчителі дивуються, чого тебе немає. Вчителька з історії сказала, що ти "Прогулюєш уроки" і "Лікарня - це неважливий привід",- я засміялася, але це вже ідіотизм

- Сподобалася тобі ця історія про школу?,- запитала Соня

- Яка ти смішна! До речі, тримайте документи, які я обіцяла зробити

- Ми напевно підемо, бо ще робити домашнє завдання,- зітхнула Маня

- Завтра втікти не вийде,- засміялася Соня

- Була рада вас бачити! Дякую,- вони вийшли з палати і я знову поринула в самотність