Розділ 25

7 квітня. 12:00

5 SOS - Ghost of you

Прекрасний день, щоб погуляти з друзями, але... Міністерство освіти і науки України вважає, що якщо ми підемо гуляти у вихідні, то будемо тупими. Нас чекає купа домашнього завдання з різних предметів. Чого ми не можемо обирати їх?

Заспокойся! Ще трохи! Я встала сьогодні о шостій ранку, щоб зробити швидше все і піти гуляти. Шість годин я вчусь. Довбаних шість годин!

Маня: *Даша і Соня, виходимо в 13:20?*,- написала вона в нашій групі

Даша: *Ти все зробила?*

Маня: *Так*

Соня: *І я*

Даша: *Коли?*

Маня: *Вчора ввечері і сьогодні трішки. А ти що вчора робила?*

Даша: *Гуляла... Добре, я швидко вчу вірш і йдемо!*

Соня: *Не просто йдемо, а в 13:20*

Даша: *О'кей*

Вірш на дев'ять стовбчиків? Дев'ять стовбчиків! Цікаво, якщо з'їсти листок з віршом, то він запам'ятається? Даша, стоп! Не роби дурниць! От так школа доводить нас до розладу шлунка.

Я прочитала його 33 рази і надіюся, що вивчила, але це не так. Завтра перший день здачі, що означає: мені можна здати "наступного" разу.

На годиннику 12:30! Я просто його читала. Я собі уявляю, що було б, якби я його все-таки вивчила.

Так як я іду гуляти з дівчатами, то одягаюся гарно, в мене вже така звичка. Виходжу з дому я рівно в 13:35. Соня і Маня злі чекають мене на вулиці, але коли я підходжу, то стають добрішими.

- Привіт

- Привіт

- Куди ідемо?,- питаю я

- Як завжди в центр,- відповіла Маня і ми вирушили всі разом

- Ти вже ходиш без бинта?,- питає Соня

- Так, але поки це незаконно. Завтра іду до лікаря, а тоді в вівторок на каблуках нарешті зможу ходити

- Даша, не в вівторок точно. Ти геть ненормальна?,- питає Маня, а я сміюся

- Якщо ми в платтях всі, то сьогодні буде очаровування хлопців на вулиці,- загадково промовляє Соня

- В мене є хлопець,- кажу я

- Слухай досить хвастатися, чого ти тоді в сукні?,- я сміюся з Соні, а та ображається

- В тебе теж хлопець майже є

- Майже, це не є,- нахмурилася подруга

- До речі, за іронією долі з Ніком я гуляю в джинсах

- Чого?,- здивувалася Маня

- Ми просто більшу частину часу літаємо на байку

- Блін, Даша. Це так круто. Я думала мені Діма брехав за те, що в Ніка є байк

- Мені подобається хлопець!,- сказала Маня і ми перестали говорити. Що? Такого раніше не було, їй ніхто не подобався серйозно

- Том Гіддлстон?,- питаю я

- Він також,- засвітилася вона

- Хто він?,- питає Соня

- Я не знаю, як почати

- Почни як зможеш,- підтримую я, мені так цікаво

- Ви знаєте його... Ми переписуємося останнім часом. Він з класу Ніка,- невпевнено говорить вона

- Ти нам зараз розповідаєш, чи ребуси складаєш?,- питаю я і сміюся

- Все так складно і я боюся наврочити, скоро ви все дізнаєтеся разом з іншими. Просто не дивуйтеся сильно

- Добре, міс Загадка

- Це дуже дивно,- сказала я і ми помовчали кілька секунд

- Ти вже придумала, де братимеш велосипед?,- Соня запитала Маню

- Так, це невелика проблема, а от те, чи хочу я їхати туди - велика

- Чому? Буде класно

- Не знаю, я ще подумаю

- Немає що думати!,- злюся я

- Я вам скидала те відео?,- переводить тему вона

- Яке?

- Там де та американська модель розповідає про перший поцілунок?

- Показуй,- каже Соня

На екрані ми бачимо модель. Вона швидко дає інтерв'ю. Її запитують:

- Ви пам'ятаєте свій перший поцілунок?

- Так, звичайно. Він був в років 15-16. У нас двох були брекети і я пам'ятаю тільки смак заліза

Маня з Соньою заржали, а мені не смішно щось.

- Досить вже. Ви нормальні?,- кажу я

- Даша, ну ти зрозуміла для кого було це відео?,- сміється Соня

- Дуже смішно

- Чого ти злишся відразу?,- від таких слів Мані ще гірше

- А якщо чесно, то було вже?,- питає Соня

- Нагадай скільки ми зустрічаємося?,- продовжую я, а вони мовчать,- два тижні. Два тижні!

- У фільмах вони на першому побаченні вже,- видихнула Соня і я знову замовчала

- Але може Нік теж це відео дивився?,- жартує Маня

- В тебе сьогодні день коміка?,- вона вже перегнула палицю

- Та не злися ти,- найдурніше, що може бути - це казати "не злися". Хтось думає, що це допомагає?

Ми гуляли далі і не поверталися до цієї теми. Хоча дівчата ще не раз мене питали щось про Ніка. Я давно не була з ними так і на мене аж нахлинула ностальгія за весь проведений час разом.

- Знаєте чий цей дім?,- питає Маня

- Дєні по-моєму,- відповіла Соня

- Точно

- Я знала, що це його будинок, бо часто бачу його, коли він сміття викидає,- засміялася я

- Оце хазяйновитий хлопчик

- Ви собі уявіть таку картину,- починає Маня,- зараз на балкон виходить Денис без футболки і до нас такий: "Привіт", а ззаду виходить такий же Йожик і обіймає його рукою. Тоді Дєня такий: "Ви неправильно зрозуміли! Це не те, що ви подумали!". А Йожик на нього кричить: " Чого це вони не те подумали? А що це тоді було?",- ми сміялися на всю вулицю, як три божевільні

- Або Нік ззаду,- сміється Соня,а потім згадує щось,- Ой,- повертається вона до мене. Але я починаю сміятися ще сильніше

- Ти навіть не образилася? Здивувала,- сказала Маня

Я настільки привикла, що на нас усі на вулиці дивляться, що вже не соромлюся. Жаль, що дивляться не через те, що гарні, а через те, що ржемо, як коні. Але така доза позитиву нікому не зашкодить.

- Я збираюся трохи відмовлятися від Діми, бо тоді в них більший інтерес. Я замітила, що чим більше мене він відторгає, тим більше я хочу до нього,- поділилася Соня

- Це давно вже довели. Є такий метод пікапу

- А знаєте це несправедливо,- почала я,- Я розумію, що це дієвий метод, але це неправильно. Виходить, що якщо тебе ігнорують, то ти прив'язуєшся до цього. Це логічно, бо "заборонене яблуко" і все таке. Але тоді всі люди мазахісти і їм подобається погане до себе ставлення в яке вони в кінцевому варіанті закохаються? В мене не так