Розділ 20

1 квітня. 9.30

Shawn Mendes - Never be alone

Одне з найгірших почуттів, що може відчувати людина - це страх відкритися дорогій людині. Чи відчуває він те саме? Чи зможу я бути колись безтурботною з ним і не хвилюватися? Важко сказати... Інколи мені здається, що я не можу не відчувати себе одинокою. От я, ніби з Ніком не сама, але я себе відчуваю одинокою. Може в мене такий величезний егоїзм, що я люблю тільки себе і не бачу нікого навколо? А може просто не хочу сприймати реальність? Навіть зараз в мене повне відчуття, що зараз хтось вибіжить і закричить: "Розіграш! Ти така наївна! Тримай торт, щоб не засмучуватися!". О торт... Захотілося так... Стоп! Треба слухати Ніка:

- Він заходить в клас і каже: "В нас тести". Роздає листки і збирає телефони. Тести мені попалися позначені. Я такий щасливчик,- це точно

- То тобі вже не треба допомога?

- Ей, мені нічого не зрозуміло з фізики, а не історії,- блін, треба було слухати

- Ой, точно. Вибач,- як добре сидіти з ним разом на третьому на підвіконні. Я тільки прийшла в школу. Друзів ще не бачила. І це вперше, коли я чекаю на них не сама

- Щось я не дочекався твого розділу,- кепкує він

- Я обов'язково напишу, просто ще не додумала. А ти готовий дзвонити містеру Джонсу?

- Чесно, я не в захваті від цієї думки. Його команда не дуже,- мене це збісило

- Ти думаєш, що краще піти на все готове, ніж стати проривом і самому протоптати шлях команді?

- Люба, ти занадто віриш в мої сили,- за "Любу" дякую, а за все інше отримаєш

- Я знаю, хто ти. Ти - дуже хороший гравець, який буде крутим в будь-якого тренера. Все що тобі потрібно - це шанс. Можливість показати себе перед іншими

- Ну але ти ж знаєш про мою величезну перепону,- перебиває він

- Немає перепон, що не можна подолати. Довірся мені. Містер Джонс єдиний не підкоряється "Об'єднанню". Він створив все сам і найголовніше - це твої вміння, але якщо натвориш вдруге, то вилетиш пулею

- Та я не зможу вступити в команду,- я допоможу

- Ти пробував?,- давай

- Ок. Але як домовлялися - ти пишеш, а я - дзвоню містеру Джонсу. Звідки ти стільки знаєш про містера Джонса?,- краще це тобі не знати. Боже, поможи! По сходинках підіймається Соня і Алекс. Дякую...

- Привіт,- кричу я друзям і не даю Ніку відповідь на питання

- Привіт,- каже Соня і не може приховати квадратні очі. Я написала їй і Мані вчора, що ми зустрічаємося, але вони помітили, що на годиннику 00:05. І сміялися, як дурні. Бо перше квітня - брехня всесвітня. Такого правдивого розіграшу в мене ніколи не вдавалося. Я починаю сміятися на весь коридор

- Ти повірила! Дякую друже за допомогу,- даю п'ять Ніку. Він спочатку не розуміє, але потім підігрує і дає мені п'ять. Я беру портфель і встаю,- що ж розіграш вдався,- Соня в розпачі. Але я повертаюся до Ніка. Знову сідаю біля нього і беру за руку. Соню аж жалко,- Вибач, але ти сама не повірила

- Ну ти й зараза,- говорить Соня і всі заливаються сміхом, особливо Нік. Ми сміємося довго і не можемо зупинитися, але тут Соня видає другу порцію,- то ви разом?,- ми знову сміємося

- Так,- говорить Алекс, а я дивлюся на Ніка. Він так змінився - тепер він завжди посміхається. Знайти щастя - це знайти людину біля якої завжди хочеться посміхатися. І я рада, що для нього ця людина - я

- Соня я з тобою не говорив шість років,- сміється Нік,- ти знайшла нову людину з якої знущаєшся постійно?

- Так. Я знайшла таку людину і звела її з тобою,- Соня говорить це, а в мене тисячі метеликів взлітає в животі, а Нік сильніше бере мою руку

- То ти з неї гониш тепер?,- дякую, що зіпсував такий момент Нік

- І набагато сильніше,- сміється з нас Алекс. А по сходинках підіймається до нас ще Маня. Я так давно її не бачила

- Я так і знала, що ти написала це першого квітня, щоб ми не повірили. З вами - зрозуміло з першого дня,- ми всі сміємося, як ненормальні і вперше ми стали найгучнішим шумом школи.

Але раптом, я пожаліла, що стільки людей знають про нас. Я і Нік - це не Джиджи Хадід і Зейн Малік, тому зовсім не обов'язково, щоб всі слідкували за нами. Я захотіла, щоб більше ніхто не знав і ми це приховували. Все-одно дискотеки не буде і ніхто тільки для нас мєдляк замовити не зможе. Хах. Забавно. Але я все ще хочу всім, хто знає, заклеїти роти. До чого призвела популярність пари Ніка і Анни - всі знають. Але напевно Нік - не той хлопець з яким стосунки можна приховати від всієї школи. А поки я роздумую про це, то Соня показує Ніку якісь фото на телефоні

- Дивись - це ви в той день,- говорить вона до Ніка і я помічаю те фото, де ми на коридорі. От це я і мала на увазі

- Але круте фото, ніби ми спеціально,- захоплюється Нік,- скинь мені його в інстаграмі

- Не можу, в тебе ж закритий профіль

- Секунду, я тобі надішлю запит,- продовжує Нік

- Навіщо тобі те фото?,- питаю Ніка

- Я виставлю,- ні, тільки не це. Якщо я зараз влаштую істерику, то це буде адекватно?

- Може не треба,- говорю я, коли він натискає "Поширити",- Дякую,- зі злістю говорю я

- Гарне фото, Дарин,- хвалить Маня. А я все ще хочу видалити його з Нікового акаунта

- Чого ти, Даша? Я хочу, щоб всі на світі знали,- це з одного боку приємно, а з іншого - чорт візьми...

- Добре, вже нічого не вдієш,- сволота. Я заходжу на свою сторінку і публікую теж те фото. Надіюся, що все буде добре...

Через дві години знали всі на світі. Хоча про мене ще й до того шепотіла Іра з хлопцями, але ж не всі. Так, в мене багато нових підписників, але я не хочу цього. Я мрію про те, щоб наші стосунки залишилися тільки між нами. Але пізно. Тому немає чого сумувати. Це ще явно не найгірше, що станеться з нами в житті.

Я знаю, що маю зробити. Я обіцяла Соні давно.

- Соня,- шепчу на уроці я до неї,- Починаємо операцію "Відновлення старих стосунків для продовження безкінечного кохання",- вона сміється

- Сонце, я тебе так люблю