Розділ 10

18 березня. 9:05

Harry Styles - Ever since New York

Я нарешті в школі, хоча не бажаю сюди іти. Чорні укуляри і худі з капюшоном передумала вдягати в останній момент. Це ще більше привертало б до мене уваги. Мені було легше жити, знаючи, що Нік не здогадується про мене. Але все в нашому житті має наслідки.

Біля дверей я зустрічаю Соню:

- Привіт,- вона обіймає мене дуже сильно, так, ніби я зараз почну плакати їй на плече і цим вона мене заспокоюватиме,- як ти мала, все добре?

Вона нагадує мені про Ніка. Це заставляє мене труситися, особливо мої руки, але я не збираюся піддаватися. Хватить вже бути романтичною і боязкою дівчинкою. В мені просинається інша "Даша" - сильна і розумна. Я більше люблю себе такою, тому вмикаю її більшість життя.

Сьогодні в школі все не так. Люди на коридорах шепчуться і дивлять з під лоба. Я намагаюся бути не сильно самовпевненою і не думати, що це через мене. Даша далі та сама, яка виділяється лише своїми підборами, грамотами за олімпіади і турніри, постійною активністю в навчанні, але ніяк не скандальними історіями кохання, хлопцями і драмами. Хочу далі, щоб все так і залишалося.

Блін. Я геть забула за вело-поїздку.
Я швидко прийшла до другого педагога-організатора і розповіла свою ідею. Їй сподобалося, бо вона сама вчитель з біології. Ми домовилися, що я на інформатиці наберу клопотання і ми зберемо раду після четвертого. Щось я не дуже рада, тому що побачу там Ніка й Пашу. Я бігаю від них весь день, але дуже хочу цю поїздку.

Я набрала клопотання, прийшов час зборів. Всі прийшли крім мого бабніка і сплєтніка. Все що не робиться - все на краще.

- Діти, ви ж знаєте, що в цьому році заборонили робити дискотеку. Я дуже засмучена таким рішенням, але на жаль від мене нічого не залежить. Я була здивована, коли Даша мені запропонувала цю геніальну ідею. Дарина, розкажи всім,- я встаю і починаю говорити. Я не відчуваю ніякого дискомфорту, бо привикла виступати перед людьми.

- Наш клас був розчарований такими поганими новинами дирекції, тому я придумала, як обійти систему. Хто знав, що наша школа - це школа сприянню здоров'ю? Я тут десять років навчаюся і тільки недавно побачила на табличці, але зараз не про це. Нам ніколи не робили заходів, які покращили б наше здоров'я. Тому я пропоную зробити "Вело-поїздку до лікувальних джерел Волинської області, з метою дослідження їх бальнеолонічних властивостей". Ця назва дуже офіційна й теоритична, насправді ми ж просто поїдемо всі разом в ліс, переночуємо і відірвемося. Думаю, найкраще це було б зробити в кінці квітня. Але зараз ми всі разом маємо вирішити деталі,- по виразах обличчя людей, я зрозуміла, що всім подобається ідея. Якась дівчинка підняла руку

- Давайте, це круто! Можливо за тиждень перед весняними канікулами? І уроків трохи пропустимо,- посміхнулася вона

- Було б добре на три дні, щоб нормально побути там,- хтось промовив з задніх рядів

- Три дні - це круто!,- погодилася я,- то я пишу три дні чи хтось проти?

Всі помахали, що згідні, а Маня крикнула "Пиши!".

- А скільки ми вчителів будемо брати? І можна фізрука взяти, він веселий і на велосипеді точно їздить,- сказав мій однокласник

- За вчителів потім, коли нам дозволять, а зараз підпишіться всі,- відповіла я і передала клопотання

Учні читали по черзі і підписувалися. І неважливо, що вони хочуть цієї поїздки тільки, щоб напитися. Для мене важливо, що наш клас буде разом і ми стали дружні. Хм, ні... Мені по барабану на те, чи дружній наш клас. Хочу просто подовше надоїдати моїм ненаглядним.

Надя з паралельного класу підходить до мене разом з своїми подругами

- Даш, ти правда сохнеш за Ніком?,- питає мене Надя з незрозумілим виразом обличчя, чи то сміється, чи то думає "Вона ж ніби не дура?". А всередині мене проходить Друга світова. Тільки недавно Перша з Пашою прогриміла, не встигла оговтатися, як знову. Але зараз все в моїх руках. Треба брехати, інколи в мене виходить правдоподiбно, хоча, що я, блефувати - це моє на всі 100%. Біля мене стоїть Соня, яка теж в шоці від цієї ситуації, але вона допоможе мені:

- Нік?,- говорю здивовано і повертаюся до подруги,- чекай, Сонь, це той, що постійно ходить з тим хлопцем з олімпіади з біології?,- дівчата з паралелі стають свідками нашої розмови

- Дашо, тільки не той, що низький, а той, що має прикус неправильний, високий такий,- я посміхаюся до неї

- Зібралися два стоматолога,- сміюся і повертаюся до дівчат,- Надь, хто вам таке сказав?

- Ем, ну ми тепер точно розуміємо, що це лише його нездійсненні мрії,- я починаю сміятися, як ненормальна,- Вибач, ми не будемо більш вірити в всяку фігню й іншим передамо,- яким ще іншим,- Добре, до зустрічі!,- вони теж трохи поржали з цього

Всі виходять з актового. В цю ж секунду мій сміх стає істеричним, а потім я його гублю в своїх думках. Залишилися тільки я і Соня. Я втрачаю свою впевненість й на мить в мене починає труситися рука. Ні, я стримаю її. Я беру праву руку, лівою і сильно стискаю. Коли, я забираю руку, то на шкірі з'являється фіолетовий слід. Морально я заспокоїлася. Віддала весь біль в цей синяк. Можливо, мені й болить права рука, але це ніщо, порівняно з тим, що на серці.

Соня не говорить ні слова спочатку, і це дуже добре. Але потім вона бачить мій синяк:

- Ти геніально відмазалася від тих дівчат. Молодець,- ухти навіть не сказала про гематому

- Дякую. Але це було важко...

Ми виходимо і йдемо знову по коридору. Всі витріщаються тепер не тільки на мене, а й на мою руку різнокольорову. Супер. Вони дивилися, і дивляться на мене та думають "А правда вона сохне за Ніком?".

Я вдягаю джинсову куртку й розвертаю рукави, щоб були довгі. Курточка покриває лише половину синяка, але вже хоть щось.

В нас алгебра. Хоч посидимо спокійно.

- Доброго дня діти! Сьогодні в нас тема "Похідна",- супер, якраз формули вивчила,- давайте спочатку зробимо легкі вправи,- можу спати в цей час,- Олег до дошки