14 (2)

Коли цілий голова тіньової варти дивиться на тебе з незрозумілою зацікавленістю, котра навіть крізь його крижаний спокій проступає, і час від часу смикає куточком губ, а ти впевнена, що це він так усміхається… ну, нервує воно, чесне слово. Особливо якщо ти прийняла рішення вломитися в покої дядька, залишивши сліди, котрі точно помітять, знайти заповіт і втекти, поки не довелося намалювати щось таке, що ще й замах на короля запідозрять.

— Кархаранара, — ледь чутно пробурмотіла дівчина, опустивши голову так, щоб не було помітно, що вона щось шепоче.

— І тому Вільд, це старший вчитель нашої школи майстрів, написав якомусь знайомому в магістерію, щоб вчителя підшукав моїй дівчинці, — розповідала бабуся, тримаючи перед собою печиво, про котре начебто встигла забути, бо ж доля у онуки така складна і невизначена.

Онука тихо зітхнула. І от для кого вона старається? Подруга і так цю казочку знає. А також знає, що не настільки та онука бідна і беззахисна. Принаймні дім, частку в невеликому флоті одного купця і пекарню, де випікали екзотичні солодощі з купою незвичних горіхів і приправ, в неї за всього бажання не відберуть. Бо мама так і не стала остаточно довіряти законам королівства і вмовила батька подарувати ось це все дочці на вісімнадцятиріччя. І про частку в флоті дорогі родичі навряд здогадуються, бо не приходили б з дивними натяками на те, щоб вийшла вже заміж за кого вони з милості вкажуть, бо раптом мода на ті солодощі візьме і зійде нанівець. На які кошти жити тоді дурепа буде? Або пекарня випадково згорить.

— Підшукав вчителя? — перепитав Тірен, навіть не намагаючись зобразити зацікавленність цією темою. Що на власних колінах намагається видивитися Алері йому було явно цікавіше.

— Особистого, — підтвердила бабуся. — Алері дуже талановита. Але в наших місцях навчати дівчат ніхто особливо не хоче. Головне щоб свою магію втримати могли і нікому не нашкодили. А на різні сімейні особливості, стихійні прояви, та на все поспіль закривають очі. Батьки, коли живі, звісно своїх дітей вчать. Але ж бувають різні ситуації. І щось несподіване може прокинутись надто несподівано навіть для батьків, бо передалося від прабабусі, котра давно померла. Та й просто таланти дівчини ніхто розвивати не хоче. А в магістерії зможуть, якщо вчителя підібрати.

Сокіл кинув на Алері незрозумілий погляд. Мабуть невідомі таланти намагався роздивитися.

Вона у відповідь хмикнула.

А що тут взагалі скажеш? Бабуся і так пройшлася по лезу з цією своєю розповіддю. І вчителя навряд знайдуть, хоча бабуся в своєму листі натякнула на проблеми з магією пустельників. І прокинулося воно дійсно несподівано. Після смерті мами. Наче, як в якійсь страшній казці, магія покинула її тіло і вселилася в дочку. Хоча бабуся була впевнена, що горе стало поштовхом. Та й родичі постаралися. Вони ж, бідненькі, не знали, що будинок подарований, причому так, щоб навіть чоловік на нього претендувати не міг, тільки діти. Ось і приїхали ледь не відразу після оголошеної смерті батька рятувати дівчинку від одинокості, переселяти до тітки в дальній маєток і підбирати нареченого, котрий прийме недолугу.

І дуже здивувалися, коли нічого не вийшло. У них, бідних, плани на той будинок вже були, а тут ось таке. І налякати не вдалося. А потім іще й бабуся приїхала, а лякати її надто ризиковано.

Алері тихо зітхнула і веліла собі думати про проблеми, котрі є зараз. А зараз потрібно знайти заповіт, довезти його до законника і десь заховатися, поки вступить в силу. А тоді вже нехай спробують довести, що дівчині воно не потрібне, для дівчини небезпечно, дівчину пограбують і вб’ють. Угу, ті, хто вже пограбував і будуть доводити. Якщо ризикнуть, враховуючи де бідна сирітка знайшла заповіт.

— Особистий вчитель, то добре, — сказав тіньовик так несподівано, що Алері ледь знову не підскочила. От що за манера? — Треба побувати в магістерії. Цікаво ж.

І знову смикнув куточком губ. Алері здалося, що знущально. Що він про все здогадується і тільки чекає, коли ж вона полізе в покої дядька. Що краще відразу покаятися, а може й допомоги попросити. А з глибин і зовсім випливли спогади про викинуту ляльку троюрідної сестри. В ставок викинуту. Правда після того, як ця сестра напхала конячих яблук Алері в чобіт, але покаятися все одно дуже-дуже захотілося.

І це точно була його магія.

От навіщо бабуся його сюди привела? Невже здогадалася про плани онуки і спробувала ось так от зупинити?

— Кархаранара, — ледь чутно сказала Алері колінам і вирішила не піддаватися.