розділ 13

І ось хто б сумнівався, що без однієї сирітки, правда зовсім не тихої, скромної і переляканої, справа не обійшлась?

А іще без тієї зарази, котра любить будити чоловіків на світанку і грозити їм кулаком теж обійтись не могло. Бо в той час, коли інші дівчата ладні були провалитися крізь землю, просочитися через стіну і зникнути в сонячному промінні, лиш би не відповідати на питання Крижаного Сокола, ця панянка войовниче вип’ячувала груди, задирала підборіддя і ледь не шипіла:

— Це вона, вона все почала. Це вона сказала, що вони нас отруїти хочуть.

Марек на білявку дивився з такою цікавістю, мов вона була білою мишею і раптом почала плести віночок, а потім надягла його на голову і стала танцювати весняні петлі.

— Вона це спеціально. Хотіла, щоб всі думали, що вона єдина розумна, — продовжувала доводити Лотта. З наснагою і натхненням.

Довелося розпитати сирітку. Хоча дуже не хотілося. Якось вони занадто часто розмовляють, враховуючи улюблених бабусь. Ще щось не то надумають, якщо вже не надумали.

— Батько колись про те печиво розповідав. Воно справді отруйне. І їсти його чужинцям дуже ризиковано. Обов’язково захворієш. А можеш і померти, — спокійно пояснила дівчина. — Я про це й сказала. Масіні. Вона іще одній дівчині. Та далі. А там вже хтось щось не так сказав, чи зрозумів. І ось.

Вона посміхнулася і розвела руками.

Довелося розмовляти з компаньйонками, хоча дуже не хотілося.

І що вони сказали?

Ну, звісно, ніхто не збирався насправді труїти благородних дівиць. Та й звідки б то печиво взялося? Просто наказали підфарбувати тісто, щоб було схоже, точніше, не схоже на звичайне печиво. Ну, й смачним воно не мало бути. Дівчат ж навчали спокійно сприймати традиційну кухню дивних народів. Хто ж знав, що вони настільки нервові?

Пані Фіцка взагалі сказала, що в її молодості ніхто б не посмів кидатися їжею. Так що треба всіх цих дуреп розігнати і забути про них. І Тірен, на власне здивування, був ладен підтримати її руками і ногами.

Емпатку знайти не вийшло. Та дівчина, котра перша кинула тарілку, важко зітхнула і призналась, що вона взагалі не хотіла сюди їхати, що ненавидить сукні, бали і надто гарних чоловіків. Але тітка проклювала всю голову батькові, змогла довести, що ігнорування зимніх свят буде образою для короля і потягнула племінницю в столицю. А тут що не день, то загадкове свято з ідіотками і дивними традиціями. І в ту мить, коли вона кинула тарілку, їй просто хотілося, щоб нарешті вигнали додому. Бо там якраз зимові полювання починаються. І Радбек там точно буде.

При згадці Радбека дівчина навіть почервоніла трішки. Так що її відпустили з миром.

Чому всі інші кидалися, вони й самі не знали. Так що емпатка могла бути, могла не бути, а могло бути щось іще.

— І на ось це я витрачаю свій час, — сказав Тірен, коли дівчата, в супроводі гордих незрозуміло чим компаньйонок пішли кудись. — І не розумію, чому саме я повинен це робити.

— У деяких батьки можуть образитися, якщо ти будеш їх любих дочок ігнорувати, — нагадав Марек. — Я б цих дівчат всіх разом загнав в якийсь храм на перевірку. Але поки не знайдеться щось дійсно вагоме, ті ж батьки можуть образитися.

— А коли воно знайдеться, будуть питати чому я раніше того не зробив, — зобразив пророка Тірен. — Скажу, нехай спостерігають, може хтось щось побачить.

— Я б не сподівався, — філософськи відізвався Марек, на чому чоловіки й розійшлись.

Якби Тірен відправив когось слідкувати за дебютантками прямо зараз, він би мабуть дуже здивувався.

Компаньйонки з якогось дива вирішили відпустити підопічних відпочивати до самого обіду, попередивши, що після обіду вони нарешті будуть малювати. Поки що ескізи. Дівчата не зраділи. Дехто зовсім не зрадів. Але розійшлися.

А далі почалося найцікавіше.

Любителька зимнього полювання біля дверей своїх покоїв озирнулася, фактично затягнула за них вартового, котрий незрозуміло що там робив, притисла до дверей з іншого боку і поцілувала.

Онука бабусиної подруги сердито ходила по своїй вітальні і обіцяла щось таке намалювати, що всі жалкувати будуть роками. А її бабуся доводила, що підмінити малюнок все одно б не вийшло.

Руда консте відразу стала щось писати, мило при цьому червоніючи і час від часу хихикаючи.

А дурепа, котра на світанку будить чоловіків, відразу зайшла в спальню, впала на ліжко і протяжно застогнала:

— Все погано. Ти нічого корисного зробити не можеш. Я просила провести мене до того, хто зміг би вивести цю гадюку на чисту воду. А ти мене довів до його дверей. Так він і кинувся розбиратися як вона все те робить. Може вже й допомагає їй. Та навіть її покої не там, де у всіх, розумієш?!

— Пфихє, — видихнуло десь під стелею. — Потрібно чіткіше формулювати бажання, люба.

— Да?! А в тій дурній вітальні, що то було? А ж хотіла, щоб вона хоч в чомусь була винною, і що? Дурня якась вийшла. І зрадниця Найка навіть миску того огидного супу на голову не отримала. Сиділа така чистенька, посміхалася. Де її покарання? Це ж вона мою спідницю обірвала!

— Скоро буде.

— Скоро, скоро, — зло передражнила дівчина. — Ніякої користі. І відплата Найці скоро. І цю мерзенну чужачку на її мерзенних вчинках впіймають скоро. І ці зарозумілі курки своє отримають скоро. І що я маю, га?

— Скоро, — прошелестіло під стелею і на постіль наче чорний сніг осипався тут же розтанувши. — Дуже скоро.