12 (2)

Тірен.

Якщо чесно, він туди прийшов майже випадково. Настрій зранку був той іще. Після появи тієї дивачки приємних снів більше не снилося. Снилася якась сіро-бура маячня з погонею і величезними жабами.

За ніч, як виявилося, наловили не тільки голодних дівчат, а й дурних чоловіків. Одного, нетверезого, ледь витягли з балкона, де він ломився в пусту кімнату, призиваючи невідому кохану і обіцяючи їй то насолоду, то щось страшне. Мабуть ніяк визначитися не міг. Ще кілька побилися, здається навіть за жінок, котрі їх знати не знали. Один купив в місті чи приворотне, чи отруту, що б воно не було, але захист спрацював. А іще якісь диваки навіщось повискакували в вікно, коли в кімнату заглянула служниця з ганчіркою. От не спалося їй і вона вирішила зробити частину завтрашньої роботи. А тут ці стрибуни. Бідна досі впевнена, що вони там зібралися, щоб вбити короля. І можливо вона не так і неправа.

Ну й що могло хоч якось покращити йому настрій? Тільки те, що компаньйонки схаменулися і вирішили перестати мстити дебютанткам за щось невідоме. А що то окрім помсти могло бути? Тим більш, компаньйонки тимчасові і на репутацію цього сумнівного (на думку Тірена) чину, звання, чи що воно таке, їм було більшою частиною начхати. А вже що завелося в голові пані Фіски, он ті жаби зі сну хіба знають. Може їй взагалі за цю дурість заплатили. Чи сумно їй стало і вона вирішила себе розважити.

Так що, проходячи коридором повз двері вітальні і почувши від вартового, що там сьогодні годують частину дебютанток, він, нажаль, не пройшов. Пішов подивитися, як воно проходить. І застав розпал битви з літаючими тарілками і незрозумілими помаранчевими калюжами.

— Це ще що? — здивувався Тірен і на цей раз свідомо дозволив своєму роздратуванню накрити кімнату.

Дівчата завмерли, дружно побліднули, переглянулися і тихенько-тихенько, намагаючись не дивитися в його бік, збилися в купки. А двох панянок він під столом знайшов. Та й то випадково, завдяки ранішній дурепі, котра на той стіл дивилася і відірватися не могла.

Допоміг дівчатам звідти вибратися.

Потім допоміг бабусі однієї з них, підтвердивши, що це дурдом і неподобство.

А потім пішов собі, бо розбиратися з наслідками битви на тарілках він точно не збирався. Нехай компаньйонки продовжують розважатися. Пані Фіска пояснює кому хоче, чого ж вони там добивалися. А він краще поспілкується з Мареком. Бо чого він ховається від проблем?

***

— Дурня якась, — впевнено підтвердив Марек думку Тірена.

Він сидів в кріслі, розслаблений такий, задоволений життям і, здається, охороняв дружину, щоб і її якісь ненормальні не розбудили. Чому ненормальні? А в останній час Арін, коли не висипалася, була надто схожа на злу казкову відьму, котрій дуже хотілося когось знайти і якось зіпсувати йому життя. Хоча б трішечки. А вже коли хтось сам приходив…

Взагалі, вагітність якось дивно на неї впливала, на думку Тірена.

А іще на його думку, не треба було рятувати тих самовбивць, котрі її будять. Там навіть король і сестри вважають за краще триматися якнайдалі від непотрібних проблем, а ці лізуть і лізуть. Чогось хочуть і хочуть. Остання взагалі хотіла нав’язати якусь знайому лікарку. Ага, щоб та потім розповідала, що тримала за ручку принцесу, котра боялася майбутнього материнства і ридала сльозами величиною з кулак.

— Угу, — видихнув голова тіньової варти. З тим, що дурня, він був повністю згоден

— Це ж не сільські дівки, котрі найгарнішого парубка не поділили і не базарні красуні в котрих зранку зайва риба в кошиках була. Це благородні дівиці, котрим просто не могло залетіти в голову взяти і почати кидатися їжею, — пояснив Марек. — Та вони скоріше б пані Фіцу отруїли. Чи найняли когось щоб її вбити, а заразом і всіх її помічниць. А тут тарілки літають. Мені одному це здається дуже дивним?

— Коли ти так говориш, — теж засумнівався Тірен. Думати про дива дебютанток йому не хотілося. В нього що, інших справ нема? Але вже якщо задуматися… — Може їх зачарували?

— Це б помітили, — впевнено сказав Марек, задоволено розвалившись в своєму кріслі. — Впевнений, в кожної дівчини амулети для захисту є. Та й дивне якесь зачарування. Наче просто підігріли і так поганий їхній настрій. Войовничість. Бажання зробити хоч щось… я б так міг зробити. Якби дуже постарався. Хоча не розумію, навіщо. Ти б запросто міг, якби повчився керувати власним даром, а не просто всіх розлякував своїм поганим настроєм і бажанням когось вбити.

— Думаєш, ще якийсь емпат в палаці завівся?

Тільки цього й не вистачало. Не приведіть боги, ще й закоханий в котрусь з дебютанток.

— Все може бути.

— Та дурня якась, — видихнув Тірен. — Сам же кажеш, що воно рідкісне. І ледь не всіх храми ще в дитинстві виловлюють. Хм, а привиди, якісь тварюки, чиїсь артефакти так вплинути не можуть?

— Деякі можуть. Хоча знову ж, привидів і тварюк захист палацу б помітив. Та й про артефакти сумнівно. Це щось таке, про що багато поколінь магів, котрі той захист покращували і доповнювали, знати не знали.

— Ага, чарівний співочий птах з далеких островів, — пробурмотів Тірен. — Простіше повірити в емпата.

— Простіше, — погодився Марек. — Чи в емпатку. Може там чиясь дочка вирішила позбавитись відразу від купи конкуренток і таки вполювати собі найкращого холостяка. Не знаєш, хто він у нас?

— Не враховуючи короля? — спитав Тірен. Трішки подумав і признав: — Не здивуюсь, якщо я. Але тут в першу чергу від сиріток треба позбавлятися, тих, тихих і переляканих, котрих моя мама звідкись бере.

— А якщо припустити, що та емпатка не надто розумна, та й взагалі поки не знає, на кого ж буде полювати? Але зрозуміла, що дівчат дуже багато і вона може серед них загубитися?

— І думати над цим не хочу, — признав Тірен. — Може дозволити їй і пані Фіці розігнати половину? Лемар теж не в захваті. Підозрюю, головна компаньйонка така нахабна саме тому, що король дозволив їй робити що заманеться, лиш би скоротила час, котрий він буде зобов’язаний сидіти в незручному кріслі, поки всі юні і прекрасні поклоняться і щось про себе таких чудових скажуть.