розділ 4

Алері.

— Яке неподобство! — вигукнули над головою так голосно і несподівано, що Алері підскочила. — Порядні пані мають прокидатися рано, щоб був час довести себе до ідеалу. А що ми тут бачимо? Розвалилася, наче не благородна дівиця, а якась продажна, з Кольорової вулиці. І спить. Іще б хропіла і нам би тут взагалі робити б не було чого. Бо з подібного порядну дівчину не зліпиш!

Алері, не відкриваючи очей, спробувала вловити невловимий взаємозв’язок всього сказаного, але їй не дали. Хтось схопив її за ступню і потягнув.

Від несподіванки Алері фицнулася, сіла, натягнула ковдру ледь не до очей і здивовано подивилася на двох жінок. Обидві були одягнуті в темно-сірі закриті до підборіддя сукні. І обидві дивилися дуже несхвально.

— Доброго ранку, — невпевнено сказала Алері.

— Хм, — з незрозумілим натяком відповіла одна, русява, висока і худа.

— Доброго, дитинко, — в контраст їй розпливлася в посмішці кругленька, як булочка жінка, білявка з кучериками. — Як спалося на новому місці? Наречений приснився?

Алері мимоволі нахмурилась. Бо наснився їй голова тіньової варти. Він стояв і зневажливо на неї дивився. А вона сиділа біля розкритої скрині з документами і невпевнено лепетала, що це не вона дядька вбила, що це хтось до неї, а вона навіть не помітила, що там щось біля вікна валяється. Дуже неприємний сон був. Алері прокинулася і довго не могла заснути, хоча розуміла, що ніяке це не передбачення, це просто наслідки знайомства з «хорошим хлопчиком» і розуміння наскільки воно ускладнить пошуки заповіту. Раптом справді стане наглядати?

А вона досі не знає де можна взяти формену сукню служниці, щоб хоч якось замаскуватися.

— Я пані Нінья, а моя подруга пані Одажа, — продовжила посміхатися кругленька. — Ми тобі допоможемо підготуватися до знайомства з його Величністю і до балів. Ти ж хочеш сяяти, як та найяскравіша зірочка на небі?

Алері не хотіла, але розуміла, що краще їм того не знати, тому кивнула.

— Чудово! — сплеснула руками життєрадісна пані. — Почнемо з контрастного обливання, щоб розігнати кров і змусити шкіру світитися зсередини.

Алері кліпнула. Пошукала очима бабусю, але відразу зрозуміла, що допомоги просити нема в кого. Довелося натягати халат і йти слідом за компаньйонками, а це були саме вони.

Виявилося, ніхто її не збирався поливати холодною водою після гарячої. Контрастним обливанням весела пані вважала звичайне ранкове вмивання. Тепленькою ромашковою настоянкою, а потім водою, в котрій плавало два шматочка льоду.

Оцінивши сяяння шкіри після проведеної процедури, пані вирішили, що поки вони зі своєю місією успішно справляються, веліли підопічній чекати служницю зі сніданком і пішли собі.

— Дурдом, — пробурмотіла дівчина, сівши на ліжко. Потім вона лягла, прикрилася кутком ковдри і заснула. Так що кирпатій служниці, котра принесла тацю з купою крихітних тарілочок, по котрих було розмазане щось, більшою частиною різних відтінків зеленого, хоча зустрічалося там і жовте, і червоне, і навіть фіолетове, довелося її будити.

— Пюре з різних овочів. Дуже корисно для шкіри, краси і здоров’я, — пояснила служниця, розкладаючи тарілочки перед Алері.

Дівчина зітхнула і зручніше вмостилася в кріслі. І чого комусь невідомому не дає покою її шкіра? Що вони з нею збираються робити? А в тому, що ось це, до котрого навіть хліба не додали, посприяє її здоров’ю, Алері дуже сумнівалася. Вона все життя була дівчиною енергійною і їсти звикла нормальну, не перетерту їжу і точно не одні тільки овочі.

Обережно спробувавши фіолетове, вона виявила, що це капуста, причому сира, залита якоюсь олією і посипана спеціями. Посолити це диво-блюдо забули.

— А може хтось намагається таким чином вигнати частину дебютанток, не чекаючи знайомства з королем? — спитала Алері і спробувала помаранчеве. Це виявився кабак, в своєму натуральному вигляді, без солі, цукру і інших надмірностей. Добре хоч варений.

Служниця тихо хмикнула і стрельнула на Алері очима. Аж захотілося спитати, де вона свою форму зберігає. Темна сукня з важкої на вигляд тканини, сірий фартух з воланами, більш світлі нарукавники, прикрашені тонкими смужечками білого мережива. І об’ємний чепчик з бантом, котрим при бажанні можна вдало прикрити обличчя, особливо якщо вниз дивитися.

— Щось не так? — спитала Алері, спробувавши чергове блюдо і ледь його не виплюнувши. Що воно було таке, вона не зрозуміла, але гидота неймовірна, якийсь слиз з крупинками.

— Принцеса Арін так же сказала, а принцеса Ромна сказала, що це допоможе не триматися за ілюзії, — відповіла служниця і охнула. — Ой, тільки не говоріть, що я таке сказала.

— А нормально нас годувати будуть? — спитала Алері проковтнувши те, що виявилося зеленим горошком.

— Рада компаньйонок вирішила, що спочатку потрібно привести шкіру дівчат в порядок.

— З такими сніданками я позеленію, — зітхнула Алері і зрозуміла, що треба буде десь шукати Їжу самостійно. Чи в бабусі допомоги попросити? А то ще заблукаєш в палаці, ото ганьба буде, коли знайдуть. — А печива нема де взяти? — спитала.

— На кухні.

— І як мені туди потрапити?

— Ну, якщо вийти в сад і піти повз жасминові кущі вліво, то скоро можна буде відшукати по запаху.

Алері уявила як іде принюхуючись і пирснула, таки виплюнувши чергову гидоту з волокнами. Служниця подивилася на неї з розчуленням, похитала головою, спритно витерла столик і кивнула.

— Ви не зверхня, — сказала загадкове. — Я наступного разу принесу вам хліб і печиво. А чай ви можете зробити самостійно, там, в тій білій шафці є заварник, котрий сам нагрівається, варто в нього воду налити, чашки, цукор, трав’яні збори.

Алері подякувала і вирішила, що буде мазати те, що менш гидотне на хліб, декілька днів так точно протримається. Хоча знайти кухню не завадить.

— І пограбувати, — сказала сама собі, коли служниця пішла.