3 (2)

Розходитись, після того, як пішли відьми, придворні пройдисвіти явно не бажали. Мабуть чекали продовження вистави. Наприклад, що Лота звалиться на підлогу і почне зображати припадок, пускаючи з рота мильну піну. Бо треба ж якось довести, що родичка відьма і проклинає всіх наліво і направо. Чи що кинеться патли виривати, з криком, що рятує нещасного голову тіньової варти. Ну, мало що такій дивній дівчині може в голову залетіти.

З іншого боку вони могли бажати поговорити зі справжньою подругою його бабусі. Вона так і ходила то туди, то сюди, поступово наближаючись до Лоти з кузиною. Мабуть бажала щось цікаве їм сказати. Чому не йшли ці дві дівчини? Ну, кузина, судячи з її вигляду бажала піти і десь пересидіти бурю. А ось головна героїня сьогоднішнього дня мабуть вважала, що втеча, то не її, що більше осоромитись, чим вона вже зробила, неможливо в принципі, а так в неї все ще є шанси щось довести і обернути на свою користь. Ну прямо тобі копія Ідіни, причому в її найгіршому настрої.

Сам Тірен не йшов, бо мав ось це все проконтролювати. Принаймні до миті, коли заберуть дівчину в плащі, недарма ж відправив вартового по її родичів. Та й бабусю зеленоокої халепи потрібно було дочекатися. А там вже нехай роблять, що хочуть.

Продовження вистави придворні все-таки дочекалися. Бо за Лотою прибіг чоловік. Високий, бородатий, з животом, котрий колихався над ремінем. На вигляд колишній вояка, котрий давно те діло закинув, промінявши на смачні сніданки, обіди і вечері.

Бабуся Рутані прискорила крок і коло героїні дня опинилася майже одночасно з цим чоловіком. Він об неї спіткнувся поглядом і завмер, витріщившись, як на привида. А вона йому щось сказала, велично розвернулася і пішла собі. Йому тільки й залишилося дивитися їй услід.

— Бабуся? — прошепотіла халепа, варто біло їй підійти.

— Сказала, що якщо його дочка ще хоч раз насмілиться хоч щось погане сказати про мою онуку, я йому і пропавше гранатове кольє його дружини пригадаю, і веселі пригоди його старшого сина, і одну служницю, котра з ним на полювання їздила, та й багато чого. І все при свідках. Сподіваюся, він мене зрозумів.

— Хм?

— Та Мірт сам його погонить додому, як тільки чутки підуть гуляти. Особливо після витівки його дочки. Мірту власні діти завжди були важливіші і заради Лоти ризикувати заміжжям Осанії він не захоче, рятувати репутацію дівиці, котра з задоволенням сама її закопала ледь не в перший день, тим більш. Його б воля, відправив би до вечора її додому. Але там ж родичі брата і їх гроші. Так що… — загадково посміхнулася бабуся. — А вдома вже будуть чубитись на своє задоволення.

Лота радувати публіку на диво не стала. Щось тихо спробувала довести батьку, але одразу пішла, куди він вказав, як тільки він від її слів відмахнувся.

— Що ж, діти, давайте нарешті дійдемо до наших покоїв. А то старій жінці відпочити потрібно, а не в пригоди з родичами покійного чоловіка втрапляти.

Халепа кивнула. Спокійна така. Хоча навряд не розуміє, що при поверненні додому в неї теж буде купа неприємностей з родичами дурепи в плащі. І плювати їм буде, що та сама винувата. Ну, хіба що ця зеленоока повертатися не збирається. Вона досить гарна, в її бабусі є зв’язки, так що бажаючі одружитися точно знайдуться. Не найкращі, але…

Тірен впіймав себе на тому, що мимоволі хмуриться. Дозволяти цій дівчині виходити заміж за якогось пройдисвіта йому зовсім не хотілося. Хотілося залякати її родичів, щоб чіпати боялися.

От іще халепа.

Зеленоока.

До покоїв він їх довів, навіть в вітальню завів, підтримуючи під руку бабусю, котрій захотілося зобразити немічну. Побажав чудового дня, порадив виспатись, бо вранці прийдуть королівські компаньйонки розпитувати і готувати до балів. Ну, не зовсім справжні, насправді, бо де на таку кількість дебютанток тих вічних дів набереш? Але пані все одно будуть сурові, особливо після того, як з Лоти спідниця звалилася. Краще виспатися.

Халепа подякувала.

Її бабуся обізвала хорошим хлопчиком, Тірен аж псом себе на мить відчув.

І обидві побажали вдалого дня.

На чому він нарешті пішов воювати з несподіваними проблемами.

Нажаль, не до недолугої родички халепи. Бо якби б вирішив подивитися, чим ця ексцентрична особа займається, можливо уник би і зовсім несподіваних проблем. Хоча не факт.

Лота була зла. Батько, замість того, щоб її підтримати і своєю волею вигнати безродну нахабу на найближче сміттєзвалище, велів поводитись тихо і навіть не дихати в її бік. А це було несправедливо. Лота була впевнена, що без цієї гидкої чужокровки вона б сьогодні так не зганьбилася. Це ж вони не знали, що вона набралася нахабства і приперлася в палац, де її ніхто не чекав. А вона ж знала. І точно когось підкупила, раз вже її признавати відьмою не хочуть. Спеціально. І з’явилась там спеціально, знала, як на її появу відреагують. І…

О, Лота могла придумати ще багато чого, але щось зробити вона була безсила. Хіба що якось примудритися підсипати їй якихось цікавих порошків. Але й це не зараз. І когось підкупати знадобиться. А вона поки нікого тут не знає і не ризикне пропонувати гроші невідомо кому.

І від безсилля дівчина впала на ліжко і заридала, з підвиванням. Бо мерзенна дівка знову перемогла. І чого вона до неї причепилася? Спочатку Гілта переманила, покрутивши перед носом спідницею і мабуть збрехавши про свої статки, котрих у неї нема. Потім, на зло, найкращу троянду виростила, про котру всі говорили, хоча повинні були не зводити очей з неї, Лоти, бо вона там була найкрасивіща. Потім… Та хоч згадати як вона в дитинстві по до річки заманила, щоб бідна Лота підсковзнулася і негарно гепнулась в воду в запруді, а там іще й підгнивша солома на дні була. І всі тоді смілися.

— Ненавиджу! — провила дівчина і вдарила перину кулаком, хоча хотілося врізати тій безродній. — Ненавиджу.

— Хочеш допоможу? — прошелестіло під стелею.

Лота від несподіванки аж замовкла.