розділ 3

Тірен.

На те, що якимось дивом вдасться врятувати становище, він не сподівався. Бо надто добре розумів, що таке палац і хто такі дебютантки. А іще у тих дівчат є матусі, котрі схопляться обома руками за привід втопити конкурентку в цьому сумнівному квітнику. Навіть якщо ті конкурентки не надто розумні провінціалки. Та навіть якщо поруч з одною він стоїть як прив’язаний і вже навіть встиг пояснити декільком сміливим пані, що дівчина онука подруги його любої бабусі. І це саме вони попросили бідненьку поводити по палацу, показити портрети королівської сім’ї.

Ага, щоб ні з ким не переплутала, не інакше.

Дурепі в плащі на той момент встигли пояснити, кого саме вона обізвала тупим вартовим і вона не знайшла нічого краще, ніж почати голосити, що відьма-родичка його причарувала. І підхопити ось це теж знайдуться бажаючі. В когось навіть може вистачити нахабства вимагати перевірки даного факту. І навіть якщо він більше жодного разу разу не підійде до Алері, нічого воно вже не змінить.

Карханара, як вона є, що б воно не означало.

Алері, схоже, теж була не в захваті від ситуації. Та й від того, що на неї з інтересом витріщалися чоловіки. Відповідала вона їм прямим спокійним поглядом. Незацікавленим ні на крихту. Але кого це зупиняло? Особливо враховуючи чия подруга її бабуся.

В якусь мить у Тірена навіть з’явилося несподіване бажання запхати цю зеленооку халепу собі за спину і всім бажаючим на неї витріщатися обіцяти поглядом неприємності. А то знав він цих шукачів зиску і зв’язків. Всіх поіменно знав і навіть хто на що розраховує міг здогадатися при бажанні.

На той момент, коли експертки по відьомским чарам, самі відьми, хоча про це всі воліли не здогадуватися, зволили прийти, придворних в нещасне приміщення набилось стільки, наче сюди переїхав якийсь театр і почав прем’єрний показ нової вистави.

Дурепа в плащі все ніяк не могла заспокоїтися, хоча її нещасна подруга-родичка явно намагалася щось втокмачити. Ця, Лота, життєрадісно і досить голосно повторила свою заяву про прокляття на спідницю, відьмовські чари, різні підступи і що «їй, безродній дочці шахрайки тут не місце». Останнє відьом взагалі не зацікавило, але руда і гостроноса Сальта просто в силу характеру спитала, що за шахрайка? А дізнавшись, що дружина чиєгось мертвого брата, зневажливо фиркнула і порадила бідній дівчинці поцікавитися значенням терміну «безродна». За що Тірен був їй дуже вдячний. Бо була надія, що хоч ця диво-чутка гіляти по палацу, а то і місту не піде.

Спідницю, котра так і валялася на підлозі, бо ж відьмою проклята, та ж Сальта поворушила спочатку ногою, потім підняла двома пальцями і струсила так, що металеві грузики в мішечках тихо гупнули.

Відьми явно здивувалися. Сальта, під незрозумілий писк постраждалої, вивернула спідницю навиворіт і витрусила з мішечка кружечок металу. Розглядала вона його, як дохлу мишу.

— Прокляте? — з надією і вірою в диво спитала Лота, а дівчина поряд з Тіреном тихо фиркнула, знову нагадавши принцесу Арін.

— Та ні, дурня якась, — сказала відьма, засунувши метал назад в мішечок. — Не дивно, що з такими прикрасами спідниці падають. Я б на місці чоловіків запрошувати любительку подібного не ризикнула, а то потім буде ходити з синцями на ногах. Магії і проклять звісно нема, а нитки, котрими пришили спідницю до ліфа підрізали зо три дні тому. Мабуть розраховували, що воно десь посеред коридора звалиться. Чи взагалі, в черзі дебютанток до трону на поклон. Так що пощастило, що зараз звалилась.

— Та в мене є інші сукні! — почервоніла постраждала.

— Ну, значить в коридорі, — незворушно зробила висновок відьма і кинула спідницю на підлогу. — Недобре слуг ображати, — сказала і загадково посміхнулась.

— Та вона їм заплатила! — топнула ногою дурнувата і потрапила якраз по своїй спідниці. Зойкнула, бо під ногою опинився шматок металу, смикнулась, зачепилась за тканину і негарно впала, знову продемонструвавши ноги всім бажаючим дивитися.

— Ну й хто тепер не повірить, що я якщо не сукню, так родичку прокляла? — філософськи спитала Алері. І було в її голосі стільки суму, що Тірен на неї не зміг не подивитися. Та ще й ледь не посміхнувся, додаючи приводів бажаючим поговорити про дива провінційних дебютанток.

Ось як знав, що не потрібно до цієї сирітки наближатись. Відчував. А тепер має собі проблему. Причому на рівному місці.

"Стара казка про принцесу"   gpf1y8VI