розділ 3

Тірен.

На те, що якимось дивом вдасться врятувати становище, він не сподівався. Бо надто добре розумів, що таке палац і хто такі дебютантки. А іще у тих дівчат є матусі, котрі схопляться обома руками за привід втопити конкурентку в цьому сумнівному квітнику. Навіть якщо ті конкурентки не надто розумні провінціалки. Навіть якщо поруч з однією стоїть він як прив’язаний і вже встиг пояснити декільком сміливим пані, що дівчина онука подруги його любої бабусі. І це саме вони попросили поводити її по палацу, показити портрети королівської сім’ї.

Ага, щоб ні з ким не переплутала, не інакше.

Дурепі в плащі на той момент встигли пояснити, кого саме вона обізвала тупим вартовим і вона не знайшла нічого краще, ніж почати голосити, що відьма-родичка його причарувала. І підхопити ось це теж знайдуться бажаючі. В когось навіть може вистачити нахабства вимагати перевірки даного факту. І навіть якщо він більше жодного разу разу не підійде до Алері, нічого воно вже не змінить.

Карханара, як вона є, що б воно не означало.

Алері, схоже, теж була не в захваті від ситуації. Та й від того, що на неї з інтересом витріщалися чоловіки. Відповідала вона їм прямим спокійним поглядом. Незацікавленим ні на крихту. Але кого це зупиняло? Особливо враховуючи чия подруга її бабуся.

В якусь мить у Тірена з’явилося несподіване бажання запхати цю зеленооку халепу собі за спину і всім бажаючим на неї витріщатися обіцяти поглядом неприємності. А то знав він цих шукачів зиску і зв’язків. Всіх поіменно знав і навіть хто на що розраховує міг здогадатися при бажанні.

На той момент, коли експертки по відьомським чарам, самі відьми, хоча про це всі воліли не здогадуватися, зволили прийти, придворних в нещасне приміщення набилось стільки, наче сюди переїхав якийсь театр і почав прем’єрний показ нової вистави.

Дурепа в плащі все ніяк не могла заспокоїтися, хоча її нещасна подруга-родичка явно намагалася щось втокмачити. Ця, Лотта, життєрадісно і досить голосно повторила свою заяву про прокляття на спідницю, відьомські чари, різні підступи і що «тій, безродній дочці шахрайки тут не місце». Останнє відьом взагалі не зацікавило, але руда і гостроноса Сальта просто в силу характеру спитала, що за шахрайка? А дізнавшись, що дружина чийогось мертвого брата, зневажливо фиркнула і порадила бідній дівчинці поцікавитися значенням терміну «безродна». За що Тірен був їй дуже вдячний. Бо була надія, що хоч ця диво-чутка гіляти по палацу, а то і місту не піде.

Спідницю, котра так і валялася на підлозі, бо ж відьмою проклята, та ж Сальта поворушила спочатку ногою, потім підняла двома пальцями і струсила так, що металеві грузики в мішечках тихо гупнули.

Відьми явно здивувалися. Сальта, під незрозумілий писк постраждалої, вивернула спідницю навиворіт і витрусила з мішечка кружечок металу. Розглядала вона його, як дохлу мишу.

— Прокляте? — з надією і вірою в диво спитала Лотта, а дівчина поряд з Тіреном тихо фиркнула, знову нагадавши принцесу Арін.

— Та ні, дурня якась, — сказала відьма, засунувши метал назад в мішечок. — Не дивно, що з такими прикрасами спідниці падають. Я б на місці чоловіків запрошувати на танець любительку подібного не ризикнула, а то потім буде ходити з синцями на ногах. Магії і проклять звісно нема, а нитки, котрими пришили спідницю до ліфа, підрізали зо три дні тому. Мабуть розраховували, що воно десь посеред коридора звалиться. Чи взагалі, в черзі дебютанток до трону на поклон. Так що пощастило, що зараз впало.

— Та в мене є інші сукні! — почервоніла постраждала.

— Ну, значить в коридорі, або інші теж підрізали, — незворушно зробила висновок відьма і кинула спідницю на підлогу. — Недобре слуг ображати, — сказала і загадково посміхнулась.

— Та вона їм заплатила! — топнула ногою дурнувата і потрапила якраз по своїй спідниці. Зойкнула, бо під ногою опинився шматок металу, смикнулась, зачепилась за тканину і негарно впала, знову продемонструвавши ноги всім бажаючим дивитися.

— Ну й хто тепер не повірить, що я якщо не сукню, так родичку прокляла? — філософськи спитала Алері. І було в її голосі стільки суму, що Тірен на неї не зміг не подивитися. Та ще й ледь не посміхнувся, додаючи приводів бажаючим поговорити про дива провінційних дебютанток.

Ось як знав, що не потрібно до цієї сирітки наближатись. Відчував. А тепер має собі проблему. Причому на рівному місці.

***

Розходитись, після того, як пішли відьми, придворні пройдисвіти явно не бажали. Мабуть чекали продовження вистави. Наприклад, що Лота звалиться на підлогу і почне зображати припадок, пускаючи з рота мильну піну. Бо треба ж якось довести, що родичка відьма і проклинає всіх наліво і направо. Чи що кинеться патли виривати, з криком, що рятує нещасного голову тіньової варти. Ну, мало що такій дивній дівчині може в голову залетіти.

З іншого боку, вони могли бажати поговорити зі справжньою подругою його бабусі. Вона так і ходила то туди, то сюди, поступово наближаючись до Лотти з кузиною. Мабуть бажала щось цікаве їм сказати. Чому не йшли ці дві дівчини? Ну, кузина, судячи з її вигляду, бажала піти і десь пересидіти бурю. А ось головна героїня сьогоднішнього дня мабуть вважала, що втеча, то не її, що більше осоромитись, чим вона вже зробила, неможливо в принципі, а так в неї все ще є шанси щось довести і обернути на свою користь. Ну прямо тобі копія Ідіни, причому в її найгіршому настрої.

Сам Тірен не йшов, бо мав ось це все проконтролювати. Принаймні до миті, коли заберуть дівчину в плащі, недарма ж відправив вартового по її родичів. Та й бабусю зеленоокої халепи потрібно було дочекатися. А там вже нехай роблять, що хочуть.

Продовження вистави придворні все-таки дочекалися. Бо за Лоттою прибіг чоловік. Високий, бородатий, з животом, котрий колихався над ременем. На вигляд колишній вояка, котрий давно те діло закинув, промінявши на смачні сніданки, обіди і вечері.

Бабуся Рутані прискорила крок і коло героїні дня опинилася майже одночасно з цим чоловіком. Він об неї спіткнувся поглядом і завмер, витріщившись, як на привида. А вона йому щось сказала, велично розвернулася і пішла собі. Йому тільки й залишилося дивитися їй услід.