2 (2)

Алері.

Намагатися щось доводити ідіотці, котра тебе ненавидить — марна справа. За що ненавидить, Алері не знала, та й не намагалася дізнатися, але підозрювала, що через одного липкого красунчика. Він вважав себе щастям для жінок. А Алері — легкою здобиччю. А то як же, нікому не потрібна бідна сирота, вона заради жалюгідних компліментів і натяків на можливе майбутнє впаде в обійми першого-ліпшого пройдисвіта. Ось і ходив слідом з дурнуватими віршиками і розповідями про загадковість нетутешніх очей.

А дурна Лота якимось чином в нього закохалась і намріяла собі заручини не інакше. От як не зненавидіти після цього сирітку, котра втрутилася і все зіпсувала?

— Кархаранара, — вкотре повторила Алері.

Служниці накинули на дурепу плащ, ховаючи самий сором. Найка нарешті відпустила остогидлі залишки спідниці дурнуватої двоюрідної сестри і вона звалилася на підлогу. Мабуть знову грузиків нашили, щоб випадковий порив вітру не підняв її надто високо і не продемонстрував зайвого. Ось і мають захисники дівочої честі.

Від Тірена з роду Омола хвилями розходився по кімнаті холод замішаний на роздратуванні. Але він не йшов, чекав закінчення вистави, бо підеш, точно гірше буде. Принаймні для Алері. Бабуся життєрадісно пояснювала всім, хто хотів слухати, та й тим, хто не хотів, що дівчатка, нажаль, ніколи не дружили. Що Алері красуня і сирота. Що Лота незрозуміло чому заздрить, хоча в бідної дівчинки ні батьків, ні статків, одна тільки бабуся, котра зібрала їй невеликий посаг.

Бабусю звісно слухали, але навряд це закриє роти бажаючим поговорити про відьму. Всі ж бачили, що варто було Лоті почати ображати цю сироту, як з неї спідниця звалилася. Точно чари, відьмачі, а які ж іще, раз захист палацу не зреагував.

І те, що поряд був сам голова тіньової варти, ці слухи не зупинить. Він точно за відьмою наглядає, щоб не наробила чогось. Ага, особисто.

Та й те, що Лота виставила себе тою іще дурепою, примудрившись обізвати Тірена тупим красунчиком-вартовим, котрого Айрін причарувала, щоб здаватися більш значущою, не допоможе.

І хтось неодмінно повірить. І обростуть ці чутки боги знають чим.

— Кархаранара.

— Все буде добре, — несподівано сказав Тірен.

— Да? — здивувалася Алері. Її же не залишать в покої, як тут заповіт шукати?

Стояли вони під стіною і підходити до них надто близько ніхто не намагався. Відчували холод і роздратування, хоча обличчя головного тіньовика було спокійним, як море в штиль.

— Да, ви будете дуже популярною дівчиною.

Сказати йому, що це їй потрібно найменше?

— І ця ваша родичка — теж. Всім буде цікаво, що вона іще утне, щоб остаточно поховати свою репутацію. А то після від’їзду Ідіни до чоловіка в палаці трішки сумно стало.

І смикнув куточком губ, наче посміхнутися пробував. Це було навіть мило. Цілий голова тіньової варти її ніколи не намагався підбадьорити.

І краще б не намагався і надалі.

— Ми когось чекаємо? — спитала Алері.

— Звісно. Зараз прийдуть маги, перевірять чи було виконано якесь магічне дійство проти спідниці вашої родички. Звинувачення ж прозвучало.

— Магічне дійство відьми? Це можливо перевірити?

Алері про подібне навіть не чула.

— Можна. Після деяких подій наш добрий король позичив експертів по відьмачій магії у родичів чоловіка третьої принцеси. Він родом з земель, де відьом багато і вони там не вважаються небезпечним злом. Точніше, небезпечним вважаються, тому їх стараються не чіпати і живуть собі в мирі.

Алері недовірливо на нього подивилася. Нагадала собі, що новинами не цікавилася і навіть не знала, що вже дві принцеси примудрилися заміж вискочити. І не стала задавати дурнуватих питань. Хоча дуже хотілося. Відьмами вона колись цікавилася, аж допоки не зрозуміла, що її власна нестандартна магія жодного відношення до них не має.

Лота, нарешті зрозумівши в яку неприємну ситуацію потрапила, спробувала піти. Але її разом з кузиною м’яко зупинив вартовий і схоже сказав про магів. Тому що в погляді, який вона кинула на Алері біла злість замішана на тріумфі. Ця дурепа дійсно вважала, що нарешті ненависну родичку виведуть на чисту воду. Вона мабуть єдина з усієї сім’ї дійсно вірила, що Алері відьма. Навіть в магістрат анонімні скарги писала, про що колись гордовито заявила.

— Я не чіпала її спідницю. Там просто грузики нашиті, такі мідні монети в мішечках, щоб спідниця не підлітала.

— Грузики? — здивувався вивертам провінційної моди головний тіньовик і на його обличчі на мить з’явилося щось дуже людське.

— На них страх як неприємно сидіти, — навіщось пояснила Алері. — І панянки йорзають на стільцях. І ледь не б’ються за м’які крісла. Мені одного разу вистачило, краще нехай вітер мої ноги всім бажаючим демонструє.

Тірен перевів погляд вниз і знову смикнув куточком губ. Він точно так посміхався.

— А спідницю обірвала Найка, намагаючись цю дурепу всадовити на пуфик. Тітка точно їй веліла наглядати за бідною, наївною Лотою. Я нічого там не робила.

— Я знаю, — сказав тіньовик. — У мене перстень реагує на відьмачу магію, та й на будь-яку нестандаритну поблизу від мене.

Алері ледь знову не згадала Кархаранару. Від цього чоловіка потрібно триматися дуже-дуже далеко. А вона тут під стіною з ним стоїть. Погляди збирає.

І хто тут дурепа насправді? Ці ж прояви іноді від її бажання не залежать. Просто піднімається щось і вона починає бачити більше, а іноді і могти.

Хоч бери, заявляй, що захворіла і ховайся в спальні до кінця клятих зимових свят. І тільки іноді по ночах звідти виходь, пробирайся до родичів і шукай заповіт.

Чудовий ж план. Тільки нездійсненний. Бо лікарі в палаці теж є.