розділ 2

Тірен.

В неї виявились зелені очі. Як в кішки.

В чергової сирітки, на цей раз укомплектованої подругою старої придворної інтриганки, виявилися зелені очі. Не смарагдові озера, як й тієї отруйниці, котра намагалася в фаворитки пролізти, а може й в чергові королівські дружини. І навіть не темна хвоя, як у дружини Хтонського посла. Колір очей цієї дівчини був теплий, перемішаний з коричневим, але все одно зелений.

Це чомусь здавалося дивним. Мов в неї не повинно бути очей такого кольору. От блакитні, як у її бабусі, були б в самий раз.

І за його лікоть вона трималася надто обережно, навіть перелякано. Хоча він міг би заприсягнутися, що вона не ніжна дівиця, котра втрачає свідомість від вигляду павука. Йшла тихо ступаючи, дивилася під ноги, принаймні коли він на неї озирнувся. А коли тільки його побачила, дивилася з недовірою, як на якесь диво, котрого не має бути на світі. Тірен навіть не відразу вирішив, як на це реагувати. А потім ігнорував цей цікавий факт.

В цілому, або з цією сиріткою щось було не те. Або він шукає приводи, щоб не спускати з неї очей, а це вже недобре. Якщо бабуся помітить, то вже точно не відчепиться. Як же, онука її чудової подруги.

І, мабуть, він би довів цю дівчину, разом з її балакучою бабусею до їхніх кімнат. Відкланявся. І постарався більше з цією зеленоокою не стикатися. Щоб не давати приводів старим інтриганкам щось собі надумати. Але сьогодні був не його щасливий день. Або це був нещасливий день цієї сирітки.

Вони майже дійшли, старанно розлякуючи всіх на своєму шляху. Точніше, це він розлякував, а сирітка з бабусею скоріше викликали зацікавленість. Тірену навіть подумалося, що зацікавленість, особливо чоловіча, то добре. Дівчина гарна. Може швиденько знайдеться бажаючий на ній одружитися і його хоча б з цим ділом залишать в спокої.

А потім вони зайшли в ту залу, де купа юних дівчат в різнокольорових сукнях сиділи на пуфиках і тріщали, що твої сороки. Тірен навіть не відразу помітив, що в них є кошики вишиванням. А потім згадав, що тут якась немолода дама збирала майбутніх дебютанток, садовила вишивати і змушувала їх знайомитись. Хтось вважав, що так менше непорозумінь буде. А то дівиці бувають різні, навіть благородного походження. І не всі вони тихі і скромні. Дехто навіть знищити зачіску суперниці не посоромиться. При свідках.

Знайомитися у дівчат виходило непогано. Коло декількох вже навіть встигли зібратися шанувальниці, котрі мріяли стати їх подругами. Мабуть то були найтитулованіші особи, ну, чи найбагатші. Що кому потрібне. І провів би Тірен бабусю з онукою тихо і непомітно. Тим більше, багато хто знав, хто він такий. Декому почали пояснювати.

Але тут на ноги звилась невисока білявка і витріщилась як на привидів.

— Кархаранара, — пробурмотіла сирітка, на мить стиснувши пальці на руці Тірена, але тут же розслабивши їх.

— Лота, дитинко, ви вже приїхали, — зобразила радість стара інтриганка. Причому її ласкавий голос прозвучав якось так, що тільки глухий би не почув в ньому знущальних ноток.

— Що вона тут робить?! — на високій ноті звискнула білявка.

Її тут же почали смикати за спідницю, щоб сіла і не ганьбилась. Але ця білявка за щось дуже сильно не любила зеленооку сирітку і мала намір щось неприємне про неї сказати. На цьому шляху її хіба що ростовий щит б зупинив. Якби на голову звалився.

— Ця безродна… їй тут не місце! Її мати шахрайка, котра обдурила батька! Це всі знають! Кого вона тут надурити збирається?! Не вийде, бо всі будуть знати!

— Кархаранара, — тихо повторила сирітка.

Тірен був повністю з нею згоден. Справжнісінька кархаранара, а іще дупа сніжної мавпи, тої, що два метри зростом. Бо тепер, він відчув це шкірою, бабуся не відчепиться, тепер йому доведеться рятувати репутацію бідної дівчинки. А все через те, що якась дурепа рота відкрила і вивали ось це все.

Можна подумати, в нього зайнятися більше нічим!

І да, це була чиста, кристалізована злість. Котра накопичувалась завдяки діям його власної мами, пошукам якоїсь таємничої свахи різними ідіотками, впевненими , що ця сваха ховається від них в палаці, а ще були змовники, трійця міністрів, котрі щиро вірили, що крадуть непомітно, шпигуни знову ж до молодших принцес зачастили. А тут іще ось це. Якась дурепа вирішила привселюдно вилити бруд на голову… родички, мабуть, а винуватим в ситуації звісно буде він. Бо його попросили спростити життя дівчини в палаці, а не ускладнити його.

Злість спліталася з магією, поволі виривалася назовні, осідала біля ніг дрібними сніжинками і робила температуру в залі холоднішою.

— Як вона посміла з’явитися?! Хто їй дозволив?! Чому вона…

Подруга, чи хто там смикав за спідницю, смикнула особливо сильно і промову білявки перервав гучний тріск. А потім спідниця стала сповзати донизу, відкриваючи очам всіх бажаючих дивитися нижню спідницю, тонку і напівпрозору, через котру просвічували панталони, коротенькі, білі, з кокетливими червоними стрічками.

Скандалістка разом з подругою схопилися за спідницю і рвучко потягнули її вверх, демонструючи на цей раз туфельки, шовкові, прикрашені вишивкою, і ноги аж до колін в білих панчохах.

Білявка, і так червона, як стигла полуниця, примудрилася почервоніти ще більше, завмерла з негарно відкритим ротом. Її подруга спробувала врятувати становище, завмерши і не випускаючи з рук спідницю.

А білявка трішки подумала і завищала:

— Відьма! Мерзенна мстива відьма!

І Тірен, здається, зрозумів що означає загадкове слово «кархаранара».