2

Тірен.

— Кого зустріти? — не повірив власним вухам Тірен Харад з роду Омола і витріщився на бабусю так, як ніколи собі не дозволяв. Особливо в дитинстві. Бо в дитинстві вона за такий погляд могла на неділю залишити без солодкого.

— Онуку моєї старої подруги. Такої ж старої, як я. Ми з нею разом вчилися в Магістерії. Тепер її онука їде там же вчитися. На диво талановита дівчина, а дурні родичі зробили все, щоб вона з тієї сімейки втекла і більше не повернулася. Бо матінка в неї не така, як треба.

— Не така, як треба? — навіщось перепитав Тірен. Знав же, що не потрібно цікавитися, а втриматися не зміг. І де його крижана витримка?

— Вона з міста в серці пустелі була. Знаєш, є там міста і оазисах, котрі жоден караван не омине, якщо не бажає зникнути в пісках, як той міраж. Ось її матінка звідти. Батько любив подорожувати.

— І що?

— А родичам така його дружина не подобалася. І коли дівчина стала сиротою…

— Ще й сирітка? — знову перепитав Тірен, запідозривши недобре. Он матінка вже трьох сиріток підсунути намагалася, чомусь вбивши собі в голову, що чим менше в дівчини родичів, тим більш вона годиться в дружини голові тіньової варти. А тут раптом четверта.

— Дівчина їде вчитись! Сам з Сольдою розбирайся! Їй онука Рутані точно не сподобається. По опису, то не ніжна олениця з великими переляканими очима і тінню упокорення долі на обличчі, котру вона мріє бачити своєю невісткою. Не думає, які в такої красуні діти народяться і що вона з тим кисілем буде робити. Так що, зустрінеш дівчину, даси супровід в магістерію, а потім копняка  всім, кому потрібно, в палаці, щоб моя подруга з онукою коло мене жили, поки Рутані додому не відправиться. Потрібно ж дівчині на балах побувати. Може зустріне когось вартого уваги. А то вона від залицяльників відбивається, як ти від сиріток своєї матінки.

Тірен подивився на бабусю з підозрою, але нічого не сказав. Зрештою, його ніхто не зможе змусити з тією пустельницею спілкуватися. А там піде вчитися і взагалі з очей зникне.

— Ех, її б в свиту котрійсь зі старших принцес, — зітхнула бабуся. — Впевнена, вони б знайшли спільну мову.

І Тірен зрозумів, що від тієї дівчини потрібно буде триматися якнайдалі. Як тільки зможе відійти подалі, не викликаючи у бабусі підозр, що він зневажає її прохання, так і не підходити більше. Бо дівчина, котра зможе знайти щось спільне зі старшими принцесами точно не дурна. А не дурних жінок Тірену ігнорувати було важко. Одних він в чомусь підозрював, других намагався розгадати, сам не розуміючи навіщо, треті просто були цікаві.

А в нього і без складних жінок купа справ і ні на що не вистачає часу.

— Добре, зустріну, — погодився він.

— От і чудово. І хвости її родичам не забуть накрутити. А то ще почнуть всяку дурню про дівчину розповідати, репутацію псувати, щоб себе вибілити, я ж тоді точно вмішаюся.

І полетить по палацу пір’я, зрозумів Тірен.

— Її родичі в палаці?

— А куди вони подінуться? Північні барони. Володарі лісів і фортець. Привезли своїх дебютанток столицю показати і на наречених пополювати. Шість штук привезли, плодовиті вони на дівчат.

— Просто чудово, — пробурмотів Тірен. — Скандали на зимніх балах йому точно не були потрібні. Йому ж потім те все і розгрібати. Точніше, його підлеглим і варті, але… — Добре, продемонструю, що вона в мене під захистом, з усіма наслідками. Може й не посміють.

І бабуся нарешті посміхнулася і кивнула.

Саме цього вона й добивалася від улюбленого онука.