Життєпис Аглаї: "Театри пам'яті"

театри пам'яті

Прокинулась Аглая ще раніше, ніж звичайно. Сонце ще навіть не встигло зійти. Неспішно підвелася з ліжка, відкинувши важку пухову ковдру, вийшла на балкон. Над містом нависло важке вологе повітря, напівпрозоре і тьмяне. Вітер закрадався невидимими змійками під крони дерев, і ворушив листя. Аглая знала, що для неї під цим листя не приховано жодного плоду, який би можна було зірвати. Про це їй нагадували висхлі плоди її грудей, які ще в 1840-их роках туго напиналися під стилізованим хітоном, в якому вона входила в добірні салони і вітальні найбільших столиць заходу і сходу. Вони хвилювалися від глибокого віддиху, коли вона вдихала ароматний і п’яний кальян… А тепер он навіть лаврового листу на вугілля кинути не можна. 

Погляд Аглаї упав на групу людей у темному  вбранні, які вийшли з-за рогу, з-за жовтого корпусу університетської бібліо-теки. Серед них були дві чоловічі постаті, одна жіноча, у кренолінах, вузькій керсетці і капелюсі з широкими крисами. Вуаль закривала її обличчя, а руки в таких же темних, як решта убрання, рукавичках, тримали парасолю. Позаду ішов підліток, що тягнув невеликий візочок із двома валізами. Ледве ця група з’явилася на виднокрузі, за нею послідувала інша – п’ять-шість постатей, які було важко розгледіти. Повільним кроком вони перетнули парк, і підійшли до під’їзду. 

– Проноє! Актори і музиканти прийшли! Відчини їм двері. 

Проноя сонним кроком вийшла назустріч першим гостям. У розчинені двері ввійшло близько п’ятнадцяти людей, і тому в передпокої було тісно. Вони всі роздяглися, і з-під темних плащів вивільнилися яскраві барви південного карнавалу: хтось був переодягнений у строї венеціанців 17-го століття, а дами були одягнені за останньою візантійською модою, яка не змінювалася з часів Анни Комніної і аж до падіння імперії. Підліток уже був перебраний Паном. Чи то Пан був перебраний підлітком… 

– Шановне товариство! Дякую, що так ласкаво згодилися прийти. Тим паче, що в одному з монастирів, на які я колись давала пожертви, якраз звільнилось місце спочинку, яке я давно собі приглянула, тому мені вже скоро час іти.  Проходьте до вітальні – це і буде сцена для нашої вистави. Отут у кутку стоятиме хор. Навпроти – протагоністи. Музиканти можуть сісти на балконі, двері відчинимо і акустика буде непогана. Врешті, чи всі вивчили свої ролі? 

Замість відповіді актори кивнули і показали Аглаї золоту фольгу з написами грецькою мовою і папірус, де можна було прочитати, приклавши вказівний палець правої руки до вуст:

ΣΙΓΗ ΣΙΓΗ ΣΙΓΗ 

ΣΥΜΒΟΛΟΝ ΘΕΟΥ ΖΩΝΤΟΣ ΑΦΘΑΡΤΟΥ ΦΥΛΑΞΟΝ ΜΕ ΣΙΓΗ