Двері ще розчинені навпроти. Однак не знати, хто і навіщо їх відкрив. І відколи вони навстіж. Із них дме щось невідоме. Це протяг непевний і вологий. Як пейзажі сосон, що видніються із гір. Чи хруст гілля під невидимими ногами. Хтось десь ходив. Кудись приносив здобич. І споживав її беззоряними ночами. І бубни він робив із черепахи. Було це перед тим, як хтось подавсь на захід.
Усе минуле потихеньку відгора. Щось стікає воском на долоні. Щось лишається обгорілим ґнотом. А найважливіше стає пасмом сивого диму, який боляче вдихати. Тому чимдуж відчиняють вікна, і залітає зимний протяг. А там –
Далекі міста в тумані. Ледве чутний гавкіт. Далеко-далеко і тихо-тихо. Крик півнів, який приносить добру звістку. М’яке світло падає прямовисно на предмети, розмиваючи їх контури легким сфумато. Ранок, прохолода, холодний камінь, укритий первісною росою. Округле місто панує в невагомості, стоячи посеред вітрів.
Бібліотека на Booknet - це зручний список книг, де ви:
зберігайте книги, що сподобалися
легко бачите оновлення всіх книг
стежите за появою нових відгуків до книг
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
