О, Аглає! Його вуста були терпкою бузиною. Навіть серед послушників, з якими я зазналася пізніше, ніхто не мав таких гарячих уст. Тож суфії вважали його ледве не богом, або ж істотою, що має з ним прямі зносини. Він же був мастак щодо інших зносин…
Уже минуло вісімдесят літ відтоді, як я не знала по-перськи ні слова. Як скоро я почала зчитувати Хаяма і Румі з кінчика його язика! Моє життя ще жевріє у закутках тіла, моя душа давно вже нежива, а от спогад про Мейджамі – це все, що лишилося від мого минулого століття. Я його вмістила в себе повністю – із кримськими війнами і індоєвропейським телеграфом. Я приїздила до Константинополя з паризьким експресом ще у ті часи, коли телеграф вважали поганим тоном, надаючи перевагу поштовим голубам.
Ти знаєш, помирати таки гріх, і особливо у моєму віці. Я пам’ятаю, як мої пустельні прабаби сипали зерно на камінні жорна і мололи борошно своїми запеченими руками. Моє життя було інакшим, я навіть жорен крутити була б не годна! Однак у моєму житті від тридцятого року безперестанку крутиться, перемелюючи мене, неначе справжні жорна, той парубок, александрієць, суфій, дервіш – Мейджамі. Як жаль, що ми з ним випили так мало келихів вина!
Бібліотека на Booknet - це зручний список книг, де ви:
зберігайте книги, що сподобалися
легко бачите оновлення всіх книг
стежите за появою нових відгуків до книг
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
