Життєпис Аглаї: "Мейджамі"

мейджамі

Вулиці Александрії були прикрашені гірляндами і святковими ліхтариками. Щоночі повсюди відбувалися гучні бенкети. Аглая, хоч і була християнкою, проте ніколи не відчувала супротиву,  коли випадало посвяткувати яке-небудь давнє і красиве свято будь-якої релігії. А гарне знання арабської дозволяло їй долучитися до якої-небудь святкової ватаги без найменших підозр щодо її віросповідання. 

Одного разу, як сонце зайшло, вона вийшла на вулицю, перебрана по-чоловічому, як вона мала звичку, аби не носити паранджі і не викликати обурення перехожих. Її молодість і сухорлявість дозволяли їй виглядати на молодого дещо жіночного чоловіка. Так вона дійшла до гурту, який зібрався довкола молодого дервіша, що саме обертався під ритмічну і пронизливу музику. Просторий білий бурнус почав розвіватися на ньому, гойдаючись плавними хвилями у теплому сухому повітрі вечірньої вулиці. Оберти спершу були повільні, а далі все прискорювалися, аж поки навіть обличчя дервіша було складно розрізнити в швидкому обертанні. Враз дервіш спотикнувся і впав у пилюку. Із його рота пішла піна, тілом проходили конвульсії, він хрипів, як загнаний кінь. Його облили водою, це трохи втихомирило хлопця, але не привело до тями. Аглая кинулася на допомогу, і сказала, що живе неподалік – його можна занести до неї в дім. Так і зробили. 

Коли Мейджамі прийшов до тями, то з’ясувалося, що його вже встигли помити, вмастити ароматними оліями і покласти на м’яке ложе у світлій, високій кімнаті. Він перевернувся на ліжку, і побачив збоку біля себе все того ж чоловіка, який йому допоміг учора. Він спав. Розбудивши його, дервіш познайомився з першою в своєму житті жінкою, яку звали Аглая.