Передмови до друкарів і читачів

Дорогий мій перший друкарю,

коли ти отримаєш моє послання, я вже давно як буду автором цієї книги, отож що-небудь вдіяти вже буде запізно. Однак, позаяк ти від мене найближчий, і доплисти до тебе можна найближчою галерою часу, поспішаю передати тобі все, що може лишитися від мене не-автора. У скрині ти знайдеш люльку, зношені каптури і чотири котячі вуха. Решту можеш називати, як тобі заманеться, і по всьому.

Читачеві в дзеркалі

Всілякій справі знайде читач похвалу у сій книзі, яка до того притомна, що її слід не залишати з іншими книжками наодинці. Всілякій утісі він знайде заохочення, всілякому стражданню належну відплату. Новітні ремества, які тільки привезені звідтам чи лише винайдені у нас, у цій книзі добре описані. Отож не ремствуй, читачу, на життя 

і бувай здоров.

Дорогий мій друкарю 

через сто років,

унаслідок перевидань і переписувань до тебе вже дійде менше половини. Ти не квапся, і довіряй усьому, чого вже немає: воно найпевніше. Сторінки, яких не достає, можеш надрукувати на завтрашньому папері. А врешті головне – це палітурки для принцес, але ти сам про це знаєш.

До себе через п’ятсот років

Звертаюся до тебе, бо знаю, що ми живемо водночас, хоч і дуже далеко. Ти отримаєш моє послання вчасно – якраз тоді, коли й я. Тобі його донесуть снасті простору, разом зі скринями з моєю бібліотекою. Якщо мене хоч раз на сто років хтось годуватиме часточкою своєї думки, я може й дотримаюсь. Для тебе мої відповіді давно питання, а мене вже немає.

Коментаторові з берега навпроти вчора

Якщо тобі скажуть, що ніколи не варто читати книги бустрофедоном, бо так уже ніхто не пише, то це 

адврап аннитсі.