Передмова бібліографа

Укладати каталог власної бібліотеки почала ще сама Аглая за свого життя, включаючи до нього книги, які вона мала, нарівно з тими, які хотіла мати, а також додаючи ті, що, як вона відчувала, вже от-от мають бути де-небудь написані. Не цуралася вона й переписуванням позицій зі старих каталогів, маючи на меті потім поповнити свою бібліотеку в мандрівних книгарнях і друкарнях. Тобто вона була однаковою мірою украдачем, як і укладачем каталогу.  

Її бібліотека, на жаль, не збереглася і 1918 року не ввійшла до Національної бібліотеки. Як і багато інших достойних бібліотек, вона помандрувала в невідомому нап-рямку. 

Куди саме подалася Аглаїна книгозбірня, з певністю сказати не можемо. Наприклад, бібліотека Піко делла Мірандола після його смерті півтораста років подорожувала, живучи власним життям, аж поки кардинал Доменіко Грімані не заповів її братам з монастиря San Antonio di Castello в Венеції. На превеликий жаль, у XVII столітті пожежа знищила Бібліотеку, і тому від неї не лишилося «нічого, крім пам’яті», як свідчить її біограф-бібліограф (Cesis 1897, 31). 

Формувати книгозбірню Аглая почала в часи своєї юності, що минула в Александрії, що дає нам усі підстави назвати її бібліотеку александрійською. А що можна було знайти в Александрії того часу, складно навіть уявити. Про часи не так відлеглі від неї Атаназіус Кірхер оповідає, що його побратим-єзуїт Йозеф Марцелая (Marcellaja) «перебуваючи в Єгипті, оглядав бібліотеку, яка налічує багато тисяч рукописів. Її охороняють з такою ретельністю, що жодної книги не можна з неї винести під страхом бути скараним на голову.  Додавав також, що з-поміж інших вирізняються дивовижні папірусні книжечки, написані тими ж ієрогліфічними знаками, що їх можна бачити на єгипетських обелісках, привезених до Риму. І хоча турки майже нічого, окрім Корану, не цінують, ці книжечки бережуть через їхню велику древність» (цит. за Hottinger 1658, 333). Тож не дивно, що в каталозі Аглаї є багато книжок, що про них ми ніколи і не чули. Імовірно, якісь ієрогліфічні книжечки ще з тієї, першої александрійської бібліотеки, могли заховатися до її днів у пісках. 

Подекуди Аглаєю було відмічене щось у змісті книжок короткою ремаркою, і саме це врятувало від утрати хоча б дещиці, тоді як від самих книжок і сліду не лишилося. Усі ці вставки видавець якнайретельніше зберігає. Більші фрагменти, які вона переписала дослівно на береги каталогу грецькою, латиною чи італійською, бібліограф вважав за необхідне перекласти сам (як і всі інші цитати зі стародруків), подавши їх як додатки до деяких розділів. 

Справи Аглаї складалися так, що каталог власної бібліотеки, який вона писала, ненавмисне перетворювався на її життя. Тому на основі збереженого каталогу ми маємо змогу не тільки відновити, що вона прочитала чи хотіла прочитати, а також і те, що вона пережила чи хотіла пережити. Цей щоденниковий каталог – це спроба синхронізації єгипетських легенд дитинства з ренесансними мареннями юності.

У мандрах Аглая збагачувала свій досвід і книгозбірню, і про неї саму можна небезпідставно сказати те саме, про що мовить бібліограф із Ескоріалу, описуючи 1583 року колекцію східних книг: Et ob hoc dicit in principio huius libri, hunc librum approbatum fuisse ab Arabibus Persiae & Alexandriae (Hottinger 1658, 350), тобто «про цю книгу на її початку сказано, що вона випробувана арабами Персії і Александрії». 

Поділяючи свої книги на галузі знань, Аглая явно відходить від звичаїв, прийнятих у бібліотеках та бібліографіях світу. Навіть у «Bibliotheca Universalis» (1545) та в її додатку «Pandectae» (1548-1549) бібліографа Конрада Геснера не знайдемо таких підрозділів. Хоча сама праця Геснера була Аглаї до вподоби, адже вона включила до свого каталогу деякі книжки, описані ним, і навіть написала до кожного розділу каталогу передмови про друкарів, як це зробив сам Геснер. Усі книги, що їх купувала чи мріяла купити Аглая, були дітьми мандрівних видавців, тому вона стала першим і поки що єдиним істориком мандрівного друкарства на морі і на суші. 

У всіх місцях, де стоїть зірочка *, вогонь і пес пошкодили сторінки.