Епілог
Пройшов місяць після того, як Альберт повернувся.
Перед початком занять вчителька зробила оголошення:
- В нашому класі з'явилася нова учениця. Але, будь ласка, сильно не розпитуйте дівчинку, бо вона втратила пам'ять. Дівчина пам'ятає лише своє ім'я. Її знайшли непритомною. І одна з родин, діти якої вчаться в нашій школі, удочерили її. Прошу прийняти нову ученицю до нашої шкільної родини та відноситись добре до неї. Знайомтесь... Заходь. - погукала вчителька дівчинку. - Це - Естер. Можеш сісти сюди. На перерві перезнайомитесь.
Вчителька показала рукою на першу парту, не називаючи ім'я хлопчика, біля якого посадила Естер.
- Привіт, Альберте... - шепнула вона своєму сусіду справа. - Я все пам'ятаю... Але це наша таємниця.
Це була та сама Естер. Але їй було лише дев'ять років. Як і Альберту.
- Привіт, Естере. Пропоную знову дружити. - запропонував їй пошепки Альберт.
- Я згодна. Ми будемо найкращими друзями, поки не виростимо. А потім... ти знаєш, про що я.
- Так. Ми будемо усе робити разом, ми будемо міцною родиною.