4

4

Чекати довго не прийшлось.

Через годину, коли натовп вже розтупився, бо вже не було сенсу оточувати Альберта та Естер, бо вона захищалася потужним шаром води зсередини, а ззовні їх огортав шар полум'я, саме через годину прийшли триокі.

Бо... Зрозуміло було, що вони відчули загибель своїх кам'яних монстрів.

Триокі привели з собою цілу армію таких же самих каменів, що нещодавно перетворилися на коричневий пісок.

Триокі на відстані вже почали сканувати поверхню своїм третім оком.

А потім вони зупинилися.

І вперед вийшли кам'яні монстри.

Які вже почали розпилювати своє полум'я.

Але це вороже полум'я наштовхнулося на полум'я Естер.

Яке розплавляло кам'яних монстрів, не даючи їм більше пускати вогонь.

А закінчував справу Альберт на своєму металевому дракону, роздрібнюючи коричневі камні до стану піску.

І це продовжувалося, поки не залишилося жодного кам'яного монстра.

Тоді в хід пішли триокі, які відправили потужне ментальне поле з усіх свої третіх очей.

Але...

І на цей раз отримали відповідь.

Естер направила на це поле хвилі води, які захлишили ментальне поле триоких, а потім затопили і самих триоких.

Коли вода відступили, триокі кудись зникли.

- Естер нас врятувала! - почали кричати з усіх сторін люди, виходячи зі свої будиночків.

- Естер разом з Альбертом нас врятувала! - продовжувало лунати з усіх сторін.

- Мамо! - крикнула Естер у простір. - Я хочу покинути це місце, бо мені тут заподіяли багато болю.

У просторі в небі знов з'явилося велике обличчя жінки, яке промовило:

- Віддай всю свою магію піраміді, коли ви будете там удвох з Альбертом, тій, в якій він з'явився, - і ти потрапиш у його світ. Але почекай, поки ви там зустрінетесь. Бо не все відбувається зразу.

І зображення жінки зникло.

- Пішли! - погукала Естер Альберта.

- Куди? - здивувався парубок.

- У піраміду, в якій ти появився.

Через годину вони удвох, Альберт та Естер, стояли у самій піраміді, в якій Альберт вперше з'явився.

А потім Естер замислилася.

З неї полилося сяйво, яке їх огорнуло.

І через мить вони зникли.

Тут зникли.

В цьому світі.

І повилися...

Появився Альберт на тому місце, де на Хеллоуїні його друг відкрив маленьку піраміду.

Але сяйва вже не було.

Альберт стояв та дивився перед собою... Будучи знову хлопчиною років дев'яти.

- Естер? - ніби погукав він.

- Хто така Естер? - запитав в нього Олександр.

- Вона - моя... подруга... - відповів Альберт, бо як дитина скаже іншим дітям, що в нього вже є дружина...