Глава сьома. Небезпека.

— Твою назад! - Мовив невдоволено я, коди зранку мене знову повідомили про напад. Швидко вийшов з будинку. - Ну чому їм не спиться у такий час?! - Знову розігнувши людей по безпечних місцях, я подивилася вже на п'ятнадцятеро людей, які готові були битися проти ворогів.

   За цей тиждень, коли наші вороги майже не подавали ні одного сигналу про напад, ми встигли натренувати ще людей. Знищувальники - як ми їх між собою вирішили називати, щоб постійно ворогами не називати, бо якось не гарно виходить, - виглядали більш слабкими, ніж до цього. Схоже, те, що ми зробили, дуже послабило їх.

   Коли я посилав одного хлопця, щоб розвідати, що в них там, хлопець переказав, що вони не могли ніяк нормально відновити свою будівлю й можливо скоро почнуть шукати собі новий прихисток. З одного боку це дуже добре, бо вони на якийсь час забули про нас, але з іншого... Хто його знає, на що вони будуть здатні, коди знайдуть потрібну місцевість.

   Коли Знищувальники підійшли до стін з каміння та залізяк, які ми вже встигли встановити за цей тиждень, ми почали першими атаку. Спочатку кинули фосфор, потім декілька наших хлопців спустилися до них і почали бійку. Вона закінчилась швидко, бо вороги дійсно дуже ослабли за цей час. Їх швидко змогли відігнати.

    Так відбувалося ще два тижні - вони намагалися пробратися якнайшвидше до нас, але ми ще здалеку починали атакувати їх. При цьому я побачив одру дуже цікаву річ - постійно приходили одні й ті самі, які були минулих разів. Там що, їхній головний взагалі людей не жаліє?

   Звісно, вони не так вже й часто на нас нападали, але у них ще й відновлення будинку з припасами. Це ж ми нагребли в них припасів, а потім знищили ті, які залишилися в будинку. А вони залишилися майже без нічого.

     Коли вже потихеньку настала зима, ми почали штурмити їх ще й сніжками. Сніг йшов густий, тому можна було наробити багато кульок з нього. В деякі навіть при атаках сували трохи фосфору або льоду, якщо знайдемо.

   Пройшов ще один тиждень з останньої спроби Знищувальників потрапити до наших Ринків. І вони ніби звикли на деяких час.

   Одним суботнім вечером, коли я встановив у себе в тому домі чайник, який знайшов у себе на базі - це ж навіть трохи дивно, що ще й таку знахідку я знайти там зміг! - подумки я відмітив те, що наша війна зі Знищувальниками вже йде майже пів року, якщо звісно не більше. 

   Як добре, що зараз почалися зимові канікули, можна трохи більше приділяти уваги Ринкам та планам щодо них. Все-таки зараз час такий, що треба мати все більше й більше часу, щоб багато чого якнайкраще обдумати.

    У двері тихо постучали, вириваючи з думок, і я подивився у ту сторону, щоб побачити, хто до мене вирішив прийти.

— Ти не зайнятий? - Запитала тихо вона, просунувши голову між дверима й стіною.

— Ні, не зайнятий. - Відповів я й подивився на дівчину в помаранчевій масці. - Як твій брат? Як ти сама?

— Все в принципі добре. - Дівчина прошйла усередину кімнати.

— Що привело тебе до мене? - Запитав я і сівши в крісло, прослідкував поглядом за тим, як дівчина сіла напроти мене.

— Знов та сама причина - просто поговорити з тобою. У тебе є зараз на мене час?

    Я подивився на вулицю. Там спокійно ходили люди, ніби тиждень тому й не було тих нападів. Грасіс прийде тільки завтра, у нього сьогодні якісь справи, Самрамон взагалі зараз у іншому місці через школу. Нових нападів поки не було. В принципі, я міг би приділити їй час, бо особливих справ у мене поки що немає. Я подивився на дівчину.

— Так, є.

— Як справи з тими людьми? Я бачила, як ви змагається, але мені хотілося б почути твою думку про усю цю ситуацію.

— Ну, поки довбимо ми їх, а не вони нас. - Спробував пожартувати, і у очах дівчини з'явилися веселі відблиски. - Але все може змінитися. Знищувальники можливо зрозуміли, що неправильно зробили, поперши на нас, коли у них недостатньо людей і планів проти нас. Тому зараз, коли вони на якийсь час зникли, зробивши затишшя, вони можливо зараз шукають собі нових людей. Бо дехто з них травмован під час битв, а дехто навіть можливо після невдалих нападів просто кинув цю справу. Це нам дуже пощастило, що в нас під час битв мало хто травмується, бо в нас вже є багато планів, що треба робити, якщо щось піде не так. Натомість Знищувальники можливо думали приблизно так:«Ось ми зараз підемо на Ринки, змусимо людей звідти пити, поштурмуємо їх трохи фосфором для впевненості та й справ більше з ними нема». Але як бачиш, не все так просто.

— Вони може, думали, що тут не так багато людей на Ринках. - Дівчина була вже більш відкрита й не така сором'язлива, як при нашій першій зустрічі тут, у цій кімнаті. - Бо вони дізналися про Ринки схоже тільки тоді, коли ви вперше побачили їх.

— Або вони просто були дуже впевнені у своїх силах, гадаючи, що фосфор зарадить у всіх їхніх проблемах з нами. А потім просто не очікували, що їм можуть дати відсічь. Може, вони просто здаються дурними, і готують щось проти нас десь у зовсім іншому місці, хто його знає.

   Повисло мовчання. Ніхто з нас більше ні про що не говорив, не знаючи, як продовжити нашу розмову. Я подивився на дівчину.

— Знаєш... - Мовила нарешті дівчина. - Я би хотіла приєднатися до ваших битв.

— Це ще з чого? - Здивовано запитав я.

— Я просто хочу бути корисною для вас і якось спробувати допомогти.

— Розумію. Але чи розумієш ти те, на який ризик йдеш, бажаючи приєднатися до нас?

— Ви ризикуєте, а я чим гірша?

— Ризикуємо. Але це не значить, що ризикувати круто і тобі треба пертися до нас. Я розумію, що ти хочеш нас якось допомогти, але спробуй це зробити у більш спокійний спосіб. Наприклад, спробуй знайти десь якісь корисні для нас речі. Можеш на крайняк до нас у битви «лікарем» піти, або фосфором здалеку на Знищувальників кидати. Це все, що я поки що можу тобі дати.

— Але чому?! - Невдоволено вигукнула Темнолика, насупившись. - Я можу про себе подбати!

— Ти гадаєш, що я не бачу, як ти ходиш? Ти звісно будь ласка не ображайся, але в тебе дійсно проблеми з твоєю ногою. Якщо з нею стане щось не те і поряд нікого, щоб допомогти тобі не буде, то ти просто не зможеш добігти до укриття. Бо не зрозуміло, що з тобою можуть зробити Знищувальники, якщо доберуться.