Глава друга. Плани кроків.

   Коли наступив новий ранок - десь восьма, дев'ята година, - я швидко поснідав та одягшись, знову пішов тинятися по вулиці. А що мені ще треба зараз робити окрім цього? Я певен, що тіі двоє - БагрянеНебо і ЧервонийПил, - ще сплять, тому що не звикли постійно прокидатися зранку у той час, коли у них є можливість ще трохи поспати. Та й до того ж, можливо я хоч трохи просунуся у своїй обіцянці цим двом і вже через декілька днів, коли ми знову зустрінемося, з неприхованим сміхом скажу про те, що вони можуть давати мені гроші. Вони ж теж пообіцяли - а точніше поставили, - що якщо я зроблю усе як треба, то БагрянеНебо дасть двісті, а ЧервонийПил просто сганьбиться, що якась людина, яка прийшла у нашу "команду" пізніше за неї, вже встигла добряче обіграти її.

   Вже пройшло два дні з того моменту, як я виконав разом з ментами першу місію. Але залишилося виконати подібної робити ще доволі багато, щоб мене через рік відпустили, не вирішивши "залишити" у себе ще трохи. Поки що не жалкую про це, можливо з-за того, що усе тільки починається і я ще не встиг побувати на більщ жорстоких методах зупинити злодія на місці до приїзду ментів. Ентузіазм знову піти на щось подібне трохи притих десь у глибині моєї душі, не пробуючи вилазити звідти вже третій день поспіль. Та і не треба. Мене поки що нікуди не посилають знову робити щось подібне на минулу місію. Але треба буде потім спробувати прокинути ще трохи мотивації. Тому що залишилося трохи менше року протриматися у справі.

   Але все ж таки, де мені шукати людей для Албанського Ринку?... Так, назву вже я встиг придумати, як і правила самого ринку. Чому я вирішив назвати цей ринок саме Албанським а не якимось там Драконовим чи по іншому? Давайте спочатку правила і ідеї про створення цього ринку скажу, і після цього зрозумієте. Напевне. З мене пояснювач такий собі якщо чесно...

    Ітак. У ютубі колись було трохи популярне одне відео, де був зображен чоловік - албанець. Він був перед нами "показан" як крадій, який уночі, коли зрозуміла річ усі сплять, проникає комусь у домівку та краде усе цінне. Тому зараз для мене сама стана Албанія стала трохи як незаконною. Точніше деякі люди. І зрозуміла річ - звідти назва ринку. І з-за такої назви сам ринок стає незаконним не для самої країни чи якихось там політиків, а для багатьох наших батьків. Чому багатьох? Є адекватні, які нормально ставляться до хобі своєї дитини, до того, що вона планує, куди хоче піти з друзями або сама і до "дивних" речей, які вона може робити, але які ніяк не шкодять ні самій дитині ні дорослим. Таких я дуже ціную.

   Не скажу, що мої батьки уж такі прям дияволи, але все ж таки не дають можливості їм щось нормально розповідати, не соромлячись цього. Коли їм щось розповідаєш, - наприклад про скарги на своїх однокласників чи вчителів, - вони гарчать, неначе дикі динозаври. Щось їм постійно не подобається навіть у тому, що я намагаюся виправити деякі свої погані оцінки. Майже постійні скарги на щось. Вони знаходять навіть найменші ідеї того, про що можно було б зі мною посваритися і на що поставити нову заборону як мінімум ще на один рік. Таке відчуття інколи буває, що вони "заводили" мене для того, щоб виливати усю свою накипілу за день злість.

   А я не можу зробити так, як зазвичай роблять вони зі мною. Просто не можу, хоча інколи, коли розмова з кимось поступово переходить у сварку, хтось тихо шкребеться десь усередині і вмовляє мене випустити його. Щоб він зміг знову почати палку сварку, яка може закінчитися десь через п'ять чи навіть шість місяців, коли обидві сторони перестануть так довго на друга злитися з-за того, що сталося.

   Щось я розійшовся. Тепер правила Ринку. По-перше, це звісно носити маску на обличчі навіть у тому випадку, якщо воно у якоїсь людини "гарне" та носити закриваючий майже усе тіло одяг, щоб не видати те, ким ти є насправді. Два в одному так би мовити. По-друге, не розповідати про цей ринок ненадійним людям. Тобто тим, хто може спробувати кому небудь розповісти про Албанський Ринок - наприклад дорослим, - або тим, хто спробує якось зупинити його "працю". Ну і третє правило це те, що ринок буде "працювати" з п'ятою або навіть з четвертої дня десь до дев'ятої вечора.

   І зараз ви можливо запитаєте - чи я придумав нарешті, як знайти учасників, які згодні з правилами Ринку? У мене є два варіанти, і один з них повинен спрацювати. Якщо спрацюють обоє - буду дуже щасливим і це буде означати, що вдача у цій справі точно на моєму боці. Перший план:

   Сьогодні до моїх батьків на ночівлю, яка буде тривати десь з тиждень як мінімум, приїздять їх знайомі з двома своїми доньками. З-за того, що ці дві малі бувають у цих районах за останній час вже достатньо часто - і не обов'язково, щоб вони з батьками заїзджали до моїх, - вони вже встигли познайомитися з багатьма дітьми свого віку. Їм зараз по чотирнадцять, а мені ось цього літа шістнадцять буде. І з-за того, що їх друзі можуть бути такого ж самого віку, як і я сам - або трохи менші, - це означає, що хоч хтось з них, але зацікавилися. І ось мій план. Я підходжу до цих двох, коли вони без батьків і без своїх друзів підуть або в магазин або просто погуляти та домовлюся з ними про щось типу договору. Вони мені підгоняють зацікавлених моєю пропозицією до місця, яке я вже встиг обрати, а в замін я принесу їм те, про що вони давно мріяли, але чомусь не могли цього придбати до цього. Звісно у рамках того,що я можу собі дозволити собі десь узяти або купити.

   І ми вже підійшли до мого другого плану, якщо перший не спрацює:

   У мене є декілька знайомих, з якими я колись гуляв на одному з майданчиків. Я просто підходжу до них у такому вигляді, як я зараз, коли вони залишаються одні і запитую, чи хотіли би вони приєднатися до такого собі Ринку. Потім, коли вони погоджуються, просто даю невеличкий листочок з правилами та місцем, куди треба йти у потрібний час. Як добре, що ніхто не знає, що під маскою саме я. Ніхто з них не зможе здогадатися, що з ними розмовляє знайома для них колись людина, з якою вони вже колись гуляли. Та й до того ж, у них навіть підозр про те, хто я такий або така нема.