Глава четверта. Старі знайомі.

    Ранок. Темнолика ніяк не могла заснути знову після того, як їй наснився кошмар про те, як Ринок був розтрощений, а саму Катю тримали за руки, змушуючи спостерігати й відчувати неприємні відчуття. Розпач від того, що вона не могла нічого зробили. Навіть легеньке роздратування від того, що ніхто з інших не намагався захистити Ринок.

    Можливо, усі просто опустили в той час руки - побачили, що Темнолика нічого зробити не зможе, й вирішили, що вони теж битися не будуть. Але чому воно не могли разом швиденько придумати щось без неї? Тоді вони б змогли відбитися хоч якось. Але на це питання дівчина не могла дати відповіді.

     Дівчина повернулась на спину. Цікаво, Настя так само відчувала себе якийсь час, коли її «викрали», як Катя себе уві сні? Чи, можливо, вона все-таки змогла б вирватися з полону невидимих, але відчутних рук якогось чоловіка, й змогла битися разом з іншими?

    У такі моменти, коли Темнолика порівнювала себе з Обсидіаном, вона відчувала себе слабкою в справі ведення Албанського Ринку. І, можливо, так насправді й було.

    Темнолика повернулась на бік, та взяла телефон до рук. Увімкнула. Нуль повідомлень. В принципі, як завжди. За останній час у дівчини було не багато знайомих та друзів, хоч вона частенько залишалась на головній вулиці Ринку, слідкуючи за тим, як приходили все нові й нові незнайомі підлітки - ті, хто почув про Ринок та вирішив приїхати з інших міст. 

    Катя розуміла, що через декілька років туди будуть приходити ще й діти тих, хто застав Албанський Ринок тільки на початкую його життя. А потім їх діти також, якщо Ринок, звісно, ще не розвалиться та не зникне.

   Цікаво, чи дійсно він може зникнути? Чи можна зробити так, щоб Ринок проіснував доволі довгий час, і щоб багато поколінь теж про нього знало? Хто його знає. Бо, можливо, якщо батьки будуть розповідати своїм дітям про Ринок, то одне з його головних правил вже не буде жити. 

    Звісно, Олег та ще декілька поліцейських вже бачили, що саме діється на Албанському Ринку. Але це всеодно повинне було коли-небудь статися, і чоловік рано чи пізно дізнався б про все. Але якщо ті люди, хто був ще на самому привітанні Обсидіана з відкриттям Албанського Ринку і хто вже потихеньку все менше й менше з'являється на вулиці розкажуть своїм дітям про Ринок, тоді правило про те, що не можна комусь з дорослої знати про куточок «раю» для кожного одразу відпадає.

   Різко, Темнолика легенько здригнулась. Пам'ять підказала їй одну з давніх подруг - якщо її можна так взагалі назвати, - з якими Катя колись дружила й гуляла. ЧервонийПил.

     Зараз дівчина досі була десь у своїх Карпатах. Катя не спілкувалась з ЧервонийПил майже звідтоді, як зник Обсидіан. Подруга казала, що у неї все добре, та можливо вона знову коли-небудь приїде до них. Питала, як там Настя, і чи все добре з Албанським Ринком. Катя казала, що все добре, але тоді дівчина ще точно не знала, що нічого доброго нема.

    Пальці швидко почали печатати текст. Темнолика не встигла помітити, як потрібний додаток для спілкування і чат були відкритими. Але пальці впевнено писали потрібні слова, які Катя доволі довго продумувала, щоб коли-небудь написати ЧервонийПил. Бо дівчина могла знати хоч трохи про зниклого Обсидіана.

Темнолика: Привіт! Ти пам'ятаєш мене? Ми колись тусувалися разом з тобою, твоїм братом, та ще одним хлопцем.

    Катя стала чекати на відповідь. Подивилась на годинник в телефоні. Тільки дев'ята ранку. ЧервонийПил могла зараз спати, а могла бути десь далеко від телефону. Але на диво, відповідь прийшла доволі швидко. Вже через декілька секунд ЧервонийПил відправила повідомлення:

ЧервонийПил: Привіт. Так, пам'ятаю :). Давно ми вже не розмовляли з тобою. Як справи? Щось сталося?

Темнолика: Тобто «щось сталося?»?

ЧервонийПил: Ну, не знаю. Можливо, щось сталося, через що ти вирішила мені написати через стільки часу. То... Що сталося?

Темнолика: Тут таке справа... Обсидіан кудись зник, і його вже нема трохи більше трьох років. Ніхто не знає, куди він зник. А тим паче не знаємо ми з Грасісом та Самрамоном. Таке відчуття, ніби він просто втік від відповідальності, хоча я певна, що такого би він ніколи не зробив. Ти не знаєш, що з ним могло статися?

    Катя вирішила не розповідати дівчині про усі ті думки на рахунок того, що Настя могла приєднатися до Знищувальників, щоб не нервувати ЧервонийПил. Дівчина доволі довго мовчала, але з мережи не виходила. Але через декілька хвилин, Оля нарешті озвалася:

ЧервонийПил: Навіть не знаю, що можна на це тобі сказати. Хіба що може те, що через декілька днів я приїжджаю на декілька місяців до вашого міста на навчання. Давай все обговоримо при зустрічі, добре? Бо мені не дуже приємно розмовляти на якусь серйозні теми по телефону. Та і я встигну обміркувати все те, що ти мені розповіла. Можливо, я зможу придумати щось. Ти не проти?

    Темнолика трохи посміхнулась від розуміння того, що ЧервонийПил вже зовсім скоро знову приїде до їхнього міста, і що вони знову зможуть в живу трохи порозмовляти навіть на не дуже приємні теми.

Темнолика: Добре. Тоді подзвониш або напишеш, коли вже будеш їхати до нас, добре?

ЧервонийПил: Нема питань.