Глава восьма. Чутки.

    Сім чортових місяців вона не виходила на зв'язок. Ніхто до сих пір не знає, що зараз відбувається з Настею, а сама Настя була поза зоною досяжності - не відповідала на дзвінки й повідомлення, не передавала якихось повідомлень через інших, хоча Темнолика була певна, що подругу хоч інколи випускають погуляти, і дівчина обов'язково знайшла спосіб повідомити про своє становище хоч . Дівчищосьна взагалі в мережі не з'являлась, і усі потихеньку починали хвилюватися ще більше.

   Темнолика відкинулась на спинку стільця, перестав втупляти на головну дорогу, й глянула на календар, який висів на стіні біля дверей. Вже багато днів були перечеркнуті червоним маркером. Черговий місяць підбігав кінцю, а вони не зрушили з місця в пошуках Обсидіана. 

   Глибоко зітхнувши, Катя потерла трохи свої очі. За три останніх дні вона не могла нормально спати, думаючи про те, де могла були подруга і хто міг її забрати. 

   Можливо, Настя могла переїхати з сім'єю в інше місто чи країну, а там нема зв'язку, й тому вона нічого не каже. Хоча, знаючи дівчину, Темнолика могла точно сказати, що подруга обов'язково попередила б, щоб не спричинити паніку хоча б саму Катю. А та в свою чергу повідомила всіх на Албанському Ринку, і всі б почало чекати на повернення дівчини, якщо вона взагалі збирається повертатися.

   Можливо, Настю могли швидко забрати кудись через те, що вони поспішали, і дівчина не змогла попередити. Але й це було не точно. Або ж дівчину могли викрасти, і тоді в пошуки ще треба буде втрутити ще й Олега з його відділом поліції, типу «так і так, пропала людина, нічого не повідомивши, у нас нема здогадок, куди вона могла зникнути і чому, зачіпок нема, тому будь ласка, допоможіть нам».

   Здогадок було багато, і хоча б одна з них повинна була бути правдивою. Але яка саме з цих теорій могла бути правдивою?

   В двері тихо постачали, вириваючи дівчину з її думок. Не чекаючи відповіді, до кімнати зайшов один з тих хлопців, яких Темнолика відсилала прочесати по можливості якомога більше місць, де вони могли ще не шукати. Катя вже не помічала тієї малої, слабкої надії десь всередині себе, яка поступово згасала, дивлячись на хлопця, який йшов до крісла напроти й сідав у нього, щоб розпочати довгу розмову.

— Як успіхи? - Тихо запитала Темнолика, вже не сподіваючись на те, що вони знайдуть хоча б якісь зачіпки.

— Нічого нового. - Хлопець глибкот зітхнув. - Ми нічого не знайшли. Знову. У нас більше нема ідей, де можна шукати Обсидіана. Він ніби просто під землю провалився, і зараз сидить там десь, сміється над нами, кажучи, що ми намарно шукаємо його.

— Погано... - Дівчина кинула швидкий погляд на головну дорогу. 

    Усі там виглядали спокійними. Але Темнолика знала, що за цим спокоєм ховається хвилювання, яке люди намагаються сховати. Мабуть, тільки тоді дівчина зрозуміла, що настрій людей, які знаходилися під «опікою» спокійного та більш менш розумного лідера, зазвичай частіше і всередині спокійні, бо вони знають, що їхній лідер може швидко придумати план на майже будь які ситуації. Такі люди ніби відчувають настрій того, хто керує.

   А зараз, коли Темнолика прийшла до влади на Албанському Ринку, настрій людей на ній змінився. Вони ніби відчувають справжній стан дівчини всередині, і розуміють, що в неї з кожним разом стає все менше й менше ідей, що можна зробити, і що вона потихеньку починає опускати руки. Можливо, вони й самі вже почали потихеньку розуміти, що у них нема шансів знайти Настю.

— Але є ще одна річ, яку ти можливо ще не чула. - Хлопець трохи нахилив до дівчини голову. - Зараз по Албанському Ринку ходять чутки про те, що Обсидіана забрали знову Знищувальники.

   Дівчина легенько здригнулась, коли хлопець згадав про Знищувальників. У спогадах одразу з'явилися спогади про те, як вони билися з тими людьми і які рани вони могли після себе залишити.

— У тих плітках кажуть, що Обсидіан вирішив бути їм союзником. Що коли він зможе повернутися після того, як докаже їм свою відданість, він можливо почне робити так, щоб люди на Албанському Ринку нічого не зрозумів, почали теж думати, що Знищувальники для них друзі, й нічого поганого не зроблять.

— Але навіщо йому це? - Запитала Темнолика.

— Для того, щоб потім об'єднати Знищувальників і Албанський Ринок, і напасти на Льодовий, щоб не було конкурентів. Знаю, що це звучить досить просто, як у якійсь книзі, але саме такі слова передаються від людини до людини на головній вулиці. І саме найголовніше, це те, що багато хто у це вірить. 

   Дівчина не вірила, що в таку маячню взагалі хтось може вірити. Темнолика хотіла сказати щось на захист подруги, але хлопець перебив її: 

— Сама подумай - Обсидіан різко зник, нічого нам не сказавши. Значить, він хотів, щоб його хоч якось спробували шукати, і що мотивацією для пошуків були спогади про те, який він хороший. Обсидіан створив Албанський Ринок - місце, де підліткам добре. Обсидіан направив декількох людей на Льодовий Ринок, допомагаючи Грасісові й Самрамонові здобути більшу популярність їх Ринку. Обсидіан вів нас підчас війни зі Знищувальниками. Подумай над цим, будь ласка. Можливо, це правда. А зараз, мені час іти. Якщо в тебе нема ніяких до мене питань, я піду.

    Темнолика повагом кивнула. Хлопець швидко вийшов з кімнати, зачиниши за собою двері.

   Катя подивилась знову на головну дорогу. Невже вони дійсно думали так погано про Настю? Вона стільки зробила, і зараз її репутація ось так взяла й підірвалась... Чи можливо таке, що Темнолика погано знає свою подругу, і дівчина дійсно могла щось таке вдіяти? 

   Дівчина спробувала відкинути ці думки, бо дружила з Настею ще з початкової школи. Але єдина думка про те, що дівчина могла зрадити Темнолику і весь Албанський Ринок не змогла покинути її голову, від чого Каті ставало трохи погано. Людина, якій вона довіряла, людина, з якою вона могла ділитися своїми секретами, могла її зрадити. Можливо видати її таємниці іншим, щоб Знищувальники могли вдарити по її слабких місцях. Її лякало це. Дуже лякало. Тому Темнолика прийняла рішення, що якщо станеться напад, вони будуть готові до нього й зможуть відбитися.