Пролог.

    Мої руки були позаду мене. На них були товсті ланцюги, які неможна було так просто розірвати або порізати. Підготувалися, скотиняки... Товсте залізо тягнуло мої кінцівки вниз, наче хотіло відірвати мої кінцівки від тіла. Скільки б я не намагалась звільнитися, мене всеодно тримали дуже міцно одразу чотири руки. Від цього було ще страшніше. Так страшно, як ніколи мені ще не було за все може коротке життя.

   Може, з самого початку мені не було страшно, бо я майже нічого не відчувала? Ну звісно ж, тоді я майже повністю втратила свої емоції. А зараз, коли вони знову повернулися, я відчувала страх і хвилювання за те, що зі мною можуть тут робити.

    Коли я зрозуміла, що так просто вибратися не вийде, я намагалась благати їх звільнити мене. Але чи послухають мене ці люди, які жадають тільки моєї смерті. Тому я швидко перестала благати, зрозумівши, що це свого. Що мене ніхто не буде слухати. Принаймні, тут.

   Мене з силою та усією люттю, на яку були здібні, вдарили по спині, від чого я не втрималась і впала в якусь кімнату. Спина після цього удару боліла дуже, хоч біль поступово зникав. В руках нарешті з'явилась довгоочікувана легкість і свобода. Тепер я нарешті могла нормально їми рухати.

 — На цей раз ти вже не втечеш від нас. - Прошипів незнайомий голос і двері тихо зачинились за мною. Коли незнайомці почали відходити від моєї кімнати, я почула приглушене: - Хай з нею вже бос розбирається.

   Я не озирнулась. Дивилась якийсь час в підлогу. Думки плуталися, тому думати про щось одне було дуже важко, хоч я й намагалась зосередитися хоча б на якійсь думці.

   Хто їхній бос? Невже той, кого посадили? Та ні, Олег наглядав би за ним з подвійною увагою, бо то його давній ворог. Значить, хтось інший, сто відсотків. Але хто?

   Хотілося дуже спати, ніби я не спала вже два місяці. Я знову прокинулася сьогодні десь о п'ятій годині ранку через цей довбаний припадок. А зараз, якщо не помиляюсь, була вже десь шоста година ранку.

    Мою голову не покидала одна єдина думка, яка поступово ставала більшою за інших. Я конкретно так влипла в нову неприємність. І на цей раз, схоже, мені так просто з неї не вибратись.