Розділ 5. Знайомство з новим «другом» та перші два змагання.

Розділ 5

Знайомство з новим «другом» та перші два змагання

 - Яне! - крикнув Альбаба - Яне!

 Ян виринув з книжкою в руках.

 - Яне! - втретє повторив Альбаба повернувшись до товариша - Там щось є.

Коли Альбаба розвернувся, він побачив перед собою лиса. Величезного, рудого, брудного. Цей лис стояв за метр від Альбаби і дивився на кишеню хлопця повільно підступаючи.

 - Фу! Фу!  - старався відігнати лиса тремтячим голосом Альбаба. - Іди звідси!

Та лис повільно наближався й наближався.

 - Іди звідси! - повторив Альбаба і кинув у лиса весло. Той загарчав, і настрибнув на хлопця, що взяв Янове весло й почав шалено гребсти від берега. Лис не прорахував такого і шубовснувся у воду. Ян зойкнув і почав лізти на пліт, а Альбаба навіть впустив у воду друге весло. Лис повернувся на берег і роздратовано поскреготівши чи то пошипівши пішов геть. А Янів з Альбабою пліт понесла течія. Хлопці ж просто лежали на плоті і важко дихали. Туман розвіявся, під промінням сонця хлопці швидко висохли. Вони віддихались і Ян порушив мовчанку:

 - Дивись!

 - Куди? – перепитав Альбаба, але відразу побачив, те на що вказував Ян – О!

 - Ага, о. – Сказав Ян.

Вони пропливали біля невеликого острова, на якому було лиш одне дерево.

 - А я й не знав, що на нашій річці є острів. – сказав Ян.

 - Як думаєш, як він називається? – запитав Альбаба у друга.

 - Не знаю - знизив плечима той – Слухай! А давай назвемо цей острів! Ми ж першовідкривачі, можна сказати.

 - Ну і яка в тебе ідея? – Запитав Альбаба.

 - Остів лисий – сказав Ян.

 - Лисий?

 - Ну4, лисячий.

 - Ну давай Лисячий, чого б і ні. Зачекай но! А це не той дуб спереду? - спитав Альбаба.

 - Так, той! Де весла? Треба пристати до берега і дійти до дуба.

 - Я це.. ну.. впустив їх.. - признався Альбаба.

 - Впустив?!

 - Ну так..

 - Ну гаразд. Я придумав! Тримайся за гілки! - сказав Ян, вчепившись за гілку якогось дерева, що росло на березі похилившись - Тягни човен!

Альбаба також вчепився за якусь гіляку і вони дотягнули пліт до берега. Хлопці встали й обтрусившись пішли до дуба. "Оце звичайно пригода"- Думав Альбаба. - "Невже я весь цей час жив без них? Тепер я точно без них не житиму. Без пригод життя нудне, а тоді яке воно має сенс?".

 - До-речі, чому той лис на тебе так наскочив? - запитав Ян, поки вони йшли.

 - Не знаю, - Альбаба сам не розумів, чому б це той звір на нього настрибував. Хлопець постарався все ретельно згадати й засунув руку в кишеню - Ой!

 - Що там?

 - Бутерброд з ковбасою - вийняв з кишені трохи розмоклий хліб Альбаба, хоч сам з Яном вже був сухий.

 - Так ось в чому справа! Він м'ясо учув.

 - На, тримай. - сказав Альбаба до якоїсь пташки, що походжала неподалік і кинув їй хліб з ковбасою.

Пташка зрадівши схопила бутерброд і полетіла кудись, а хлопці пішли далі. Вийшли вони на галявину. Біля дуба стояли, сиділи хлопці.

 - А чого це ви запізнюєтеся? - запитав Гриша.

 - Та так.. - сказав Альбаба.

 - Ну гаразд! - сказав Гриша - Я вирішив змінити правила змагань, будемо змагатись по двох. Я ж буду з вами трьома.

 Хлопці й так стояли з друзями, тому не заперечували. Гришиними друзями ж були Пилип й низенький хлопець. Враз хтось запитав:

 - А як ми будемо змагатися, стрибаючи у воду?

 - Легко!  - відповів Пилип - Хто з більшої висоти.

 - Ну давайте - відповів хлопець і всі роздягнувшись побігли до річки.

Деякі залізли на підвищення, дехто на дерево. Альбаба ж почав лізти на вербу. Помітивши, що Ян просто стоїть, хлопець гукнув друга. Той підійшов.

 - Полізли! - сказав Альбаба.

 - Ем.. ну.. добре.. - сказав Ян і схопився за найнижчу гілку велетенського дерева.

Альбаба трохи подумавши застрибнув і вхопився за маленьку гілку, упершись ногою об кору Верби. Помітивши, що Ян все ще старається залізти на ту саму гілку, за яку вчепився.

 - Давай руку! - запропонував Альбаба, простягши свою довгу руку до друга.

Той взявся і Альбаба потягнув, що є сили. Ян заліз на ту ж гілку, що й Альбаба. Далі гілок не було. Альбаба поліз, спираючись об виямки в корі і хапаючись за неї руками. Це було легко. Ян певний час вагався, але все ж поліз за другом. Хлопці й не помітили, як залізли майже на верхівку.

 - Е, ні! - сказав Альбаба. - Залізти то я залізу, але стрибати не буду!

 - Чому? - запитав Ян. - Я ж заліз, то ти стрибни.