Розділ 3. П’ятнадцятирічний капітан.

Розділ 3

П’ятнадцятирічний капітан

Хлопці вже розходились по домах. Альбаба також пішов. Він вийшов з невеликого лісу, на галявині якого часто грались хлопці, особливо з школи в якій вчився Альбаба, що розміщувалася неподалік. Хлопець йшов в напрямку до свого дома і помітив, що за ним іде Ян. "Що йому від мене треба?" - подумав Альбаба. Так вони пройшли кілька вулиць, в цей час Альбаба думав, як йому заговорити не надто роздратовано, адже його терпіння було не вічним. Йому не подобалось, що хтось дивиться на нього ззаду, тому він зупинився.

 - Привіт - Сказав Альбаба.

 - Привіт! - Ян весело наздогнав хлопця. - Я такий радий, що ти заговорив! Мені так не подобаються ці мовчанки!

 - А чого ти за мною йдеш? - гостро зауважив Альбаба.

 - Я теж дивуюсь, чому ти в сторону мого дому йдеш! - зауважив Ян.

 - Виходить у нас один шлях додому? - здивувався Альбаба, і потихеньку рушив. Ян також почав іти, але закінчувати діалог не хотів:

 - А скільки тобі років?

Альбаба здивовано на нього подивився.

 - Ми в одному класі, значить нам приблизно однаково, - сказав Альбаба, а потім додав - А чому ти цікавишся?

 - Ну, може я хочу потоваришувати, не подумав? - всміхнувся Ян.

"Він що думки читає?" - подумав Альбаба, але як тільки він хотів щось сказати, як Ян затеревенив:

 - У класі всі вважають, що тобі чотирнадцять чи п’ятнадцять, а про мене всі думають, що мені десять! Уявляєш? А мені ж одинадцять, а тобі?

 - Мені те...

 - А, зрозуміло! Ми все ж однолітки! Тепер все зрозуміло! А в тебе є улюблений колір? А їжа? А ти шоколад любиш? Як думаєш хтось може не любити шоколад? А я тобі скажу: ТАК! Я один раз зустрів хлопця...

І так вони славно теревенили! А точніше Альбаба просто слухав, поки вони йшли. На його щастя, у цьому всьому діалозі, не було жодного слова "Альбаба".

***

 - Ось і мій дім! - враз вказав рукою на білу хату Ян.

Альбаба всміхнувся і злегка кивнув головою в знак розуміння.

 - А мій дім, ось-та п'ятиповерхівка навпроти твоєї хати - сказав він.

 - Класно! Ми живемо навпроти один одного! - вигукнув Ян - Вийдеш за п'ять.. п'ятнадцять хвилин гуляти?

Альбабу, ще ніколи, ніхто після того, як він отримав кличку не звав гуляти. Виходить вони з Яном стали друзями? Це ж чудово! Невже Альбаба за п'ятнадцять хвилин піде гуляти з справжнім другом?

 - Ну-у, то що? - запитав Ян.

 - Звичайно! Зустрінемось на цьому місці, добре? - сказав Альбаба

 - Добре! - відповів Ян і пішов додому.

Альбаба почекав поки Ян зникне за парканом і рушив до свого дому, думаючи про те що в нього з'явився друг і про змагання, що настануть так скоро.

***

Ось, через десять хвилин Альбаба вже чекав біля Янового дома. За дві хвилини той вже вийшов, тримаючи у руці якусь книгу. Альбаба спробував прочитати назву, яку затуляла Янова, рука, але не зміг. Ян помітив, що Альбаба хоче це зробити і тому виставив поперед себе книгу: "П’ятнадцятирічний капітан".

 - Я виніс цю книгу - сказав Ян - "П’ятнадцятирічний капітан"! А знаєш чому? Бо я визирнув з вікна і побачив тебе! І саме в цей момент мені на голову з шафи впала ця книжка!

Ян показав на свою голову, де на здогад Альбаби був слід від гострого кута книги.

 - І вгадай яка це книга була? - продовжив Ян і не давши Альбабі часу на відповідь повторив: - "П’ятнадцятирічний капітан"! Ти колись читав? Я почав читати, але ще недочитав. І тут я подумав: всі думають, що тобі п’ятнадцять, лишається зробити тебе капітаном! Так ось, в мене ідея! Ми зробимо пліт! Ти будеш п’ятнадцятирічним капітаном корабля, а я буду.. ще одним капітаном. Ми за цей день ми зробимо пліт, а завтра ми перепливемо річку!

Альбаба стояв. Він старався зрозуміти чого від нього хотів Ян.

 - Пліт можемо зробити зі старих дерев'ях! Мій батько вже давно хотів їх спалити, то я попросив його не робити цього. З них ми й зробимо пліт. А він вийде крепким! На ньому не річку, а море переплисти можна буде!

Тут Альбаба зрозумів, про що весь цей час говорив Ян.

 - Стій! - сказав він - Ти хочеш, щоб ми змайстрували човен і перепливли ним річку?

 - Ну, взагалі-то ні. Я хочу щоб ми змайстрували пліт і перепливли річку.

 - Навіщо? - здивувався Альбаба.

 - Ну, просто так - сказав Ян. - Ну якщо ти не хочеш чи боїшся...

Альбаба махнув рукою.

 - Добре! - сказав він - Де там твої дошки?

І закипіла робота! Так хлопці пилили щось, крутили. Цілий день трудилися. І ось нарешті вони стараються всунути якусь довгу палку, щоб вона стояла вертикально.

 - Ву-о-ля! - сказав Ян, коли все було готово.

В них вийшов невеликий пліт, з палкою посередині. Палка потрібна була для прапорця. На прапорці вони не попливуть, тому хлопці зробили по веслу. Тепер їм лишалось зробити прапор. Такий, що позначатиме, що це за корабель. Ян десь дістав шматок білої тканини. Він був завеликий, тому його розрізали навпіл. Одну частину він заховав у кишеню, а другу розклав на дошці, що лишилася.