Розділ 18. Останній запис

Флешка з камери схову містила не лише фінансовий архів.

Олег зберігав на ній копії голосових нотаток, договорів і записів зустрічей. Частину файлів Юлія видалила, але експерти відновили фрагменти.

Останній запис починався о 21:38 у день убивства.

Олег увімкнув диктофон на ноутбуці, але за кілька секунд програма згорнулася. Копія продовжувала зберігатися в тимчасовому файлі до моменту, коли Юлія під’єднала флешку. Під час копіювання файл перенесли разом з іншими даними.

Запис був пошкоджений. Перші слова звучали чітко, далі з’являлися паузи й цифровий шум.

Марта слухала в присутності Олени та Андрія.

— Ти обіцяв прибрати моє ім’я, — сказала Юлія.

— Я обіцяв, поки ти контролювала документи, — відповів Олег.

— Соломія скопіювала все через твою самовпевненість.

— Через те, що ти залишила файли на загальному сервері.

— Я казала закрити доступ.

Далі кілька секунд не можна було розібрати. Потім голос Олега став гучнішим:

— Завтра я передаю оригінали. Ти підпишеш пояснення й визнаєш, що створила ключі.

— А ти поїдеш із грошима?

— Я врятую те, що ще можна.

— Себе.

— Компанію.

— Не називай себе компанією.

Почувся звук руху стільця.

— Не торкайся теки, — сказав Олег.

— Там моє ім’я.

— Саме тому вона потрібна прокурору.

Після цього запис переривався на чотири секунди. Коли звук повертався, Олег говорив ближче до мікрофона:

— Марта дізнається про ту ніч. Про гроші. Про все.

— Ти не посмієш.

— Перевір.

Пролунав короткий удар, потім другий, важчий. Олег щось сказав, але слова не розпізнавалися. Далі чути жіноче дихання, кроки й голосову команду: «Вимкни музику».

Запис тривав ще шість хвилин. Юлія відкривала сейф, пересувала предмети, друкувала на клавіатурі. Один раз тихо сказала: «Думай». Потім набрала номер, але виклик скасувала.

О 21:47 пролунало сповіщення банку.

О 21:49 вона сказала: «Соломія сама прийшла до неї».

Ця фраза доводила, що Юлія знала про Мартине алібі ще в кабінеті.

О 21:52 почала диктувати чернетку листа. Вимовляла речення вголос, змінювала слова й зрештою залишила варіант, який отримала Марта.

О 21:56 запис обірвався під час вилучення флешки.

У кімнаті ніхто не говорив.

— Вона вдарила двічі, — сказала Марта.

— Так, — відповів Андрій.

— Перший удар міг бути під час сварки. Другий — ні.

— Це встановлюватиме судово-медична експертиза, але характер травм збігається з двома ударами.

Олена попросила копію висновку про цілісність запису. Захист Юлії вже заявив, що файл змонтовано або створено після подій.

Експерти перевірили часові мітки, фоновий шум, безперервність сигналу й дані системи. Монтажу не виявили. Голоси порівняли з офіційними зразками. Імовірність належності жіночого голосу Юлії була достатньою для експертного висновку.

— Чому Олег записував? — запитала Марта.

— Хотів мати доказ для переговорів із прокурором, — сказав Андрій. — Він робив так раніше. На флешці є ще три зустрічі з Тарасом і дві з Соломією.

— Він записував усіх, кого збирався використати.

— Схоже на це.

Соломії відтворили частину, де Юлія називала її ім’я. Після цього вона попросила поговорити з Мартою.

Вони зустрілися у присутності адвокатів.

— Я не знала, що Олег сказав Юлії про мій візит, — промовила Соломія. — Під час сварки я крикнула, що їду до вас. Він, мабуть, передав.

— Саме так.

— Вона знайшла мою сережку й вирішила використати.

— На записі цього немає, але іншого пояснення не бачу.

— Якби я не приїхала до вас, мене б заарештували.

— Вас і так затримали б. Різниця в тому, що я могла підтвердити правду.

Соломія кивнула.

— Дякую.

— Не треба робити з цього примирення.

— Я не роблю. Просто дякую за те, що ви не збрехали, хоча мали всі причини мене ненавидіти.

— Ненависть не є доказом вини.

Після відновлення запису Юлії повідомили про підозру в умисному вбивстві. Вона відмовилася давати свідчення.

Наступного дня її адвокат звернувся до Олени. Юлія була готова розповісти повну версію в межах офіційного допиту.

Єдиною особистою умовою було, щоб Марта почула її пояснення.

До цього рішення Юлія мовчала майже добу. Її адвокат оскаржував затримання, вимагав повторної експертизи пальта й наполягав, що аудіозапис міг бути змонтований. Експерти працювали з копією, а оригінальний носій запечатали в присутності захисту.

Відновлення дало сім хвилин і сорок одну секунду. Перші дві хвилини складалися з шуму: рух стільця, дзенькіт скла, кроки. Потім пролунав голос Олега.

Він говорив спокійно, наче зачитував умови контракту. Пропонував Юлії підписати заяву, що «Вектор Прайм» створили за її ініціативою. В обмін обіцяв оплатити адвоката, повернути частину грошей і переконати Ланового не вимагати реального строку.

— Ти вже домовився? — запитала Юлія на записі.

— Я забезпечив собі можливість домовитися.

— За мій рахунок.

— За рахунок людини, яка готувала папери.

— Ти наказував, куди переказувати.

— А підписувала Марта. Принаймні так виглядає в системі.

Після цих слів запала тиша. Марта чула слабке гудіння кондиціонера й власне дихання в кімнаті прослуховування.

— Ти обіцяв, що її не зачеплять, — сказала Юлія.

— Я обіцяв, що ми контролюватимемо ризик. Тепер ризик — це ти.

— Я не підпишу.

— Тоді підпише вона, коли зрозуміє, що іншого виходу немає.

Далі голоси стали гучнішими. Юлія вимагала видалити копії документів із Мартиним підписом. Олег відмовився й сказав, що дружина «переживе кілька допитів». Потім пролунав удар, важке падіння і звук предмета, що покотився по підлозі.

Олег застогнав. Юлія кілька разів назвала його на ім’я. Чути було, як вона набирає номер на телефоні, але дзвінок не пішов. Потім Олег сказав: