Розділ 16. Слід на підкладці

Юлія перестала відповідати на дзвінки після оприлюднення ухвали на повторний обшук.

Її адвокат повідомив, що клієнтка перебуває вдома й почувається погано. Коли поліція приїхала, квартира була порожня. Телефон лежав на кухонному столі, автомобіль — у гаражі. Закордонний паспорт знайшли в сейфі.

Камера під’їзду зафіксувала, як Юлія вийшла о 6:18 у спортивному одязі з невеликим рюкзаком. Вона часто бігала вранці, тому консьєрж не звернув уваги. Назад не повернулася.

— Вона могла просто вимкнути телефон і поїхати до знайомих, — сказала Олена.

— Залишивши паспорт і машину, — відповіла Марта. — Вона готувалася.

— Або панікує.

— Невинні люди теж тікають, я знаю. Але Юлія все життя пояснювала клієнтам, чому цього не можна робити.

Поліція оголосила її в розшук. На вокзали й пункти пропуску передали фотографію. Банківські картки заблокували за рішенням суду. Готівки в квартирі не знайшли.

Марта дізналася про зникнення в бюро. Вона саме говорила з клієнтом, який погодився не розривати договір, якщо всі платежі проходитимуть через окремий рахунок. Після дзвінка Андрія попросила перенести решту зустрічей і зачинилася в кабінеті.

Олеся принесла воду.

— Це означає, що вона вбила? — запитала вона.

— Означає, що не хоче відповідати на запитання.

— Ти боїшся, що вона прийде сюди?

Марта замислилася.

— Не знаю. Постав охорону біля входу й нікого не впускай без запису.

— А сама?

— Поїду до Олени.

— Може, працюватимеш звідси дистанційно?

— Юлія знає всі адреси, номери й звички. Якщо вона захоче мене знайти, зміна кабінету не допоможе.

— Це не причина залишатися без охорони.

Марта погодилася. Олена вже домовилася з ліцензованою службою, яка надала водія й охоронця на кілька днів.

Пошуки пальта тривали. Одна з благодійних організацій підтвердила, що забрала речі з контейнера через два дні після ймовірної передачі. Партію перевезли на склад у Броварах, де одяг сортували вручну. Частину вже відправили до Чернігова, частину залишили.

Андрій поїхав на склад з експертами. Працівникам показали фотографію. Одна сортувальниця згадала дороге світле пальто з пошкодженим рукавом, бо хотіла відкласти його для ремонту. Річ поклали до коробки «зимове жіноче» й не встигли відправити.

Пальто знайшли через три години.

Хімчистка майже повністю видалила пляму. Зовні залишилася лише світліша ділянка. Підкладка на рукаві була частково відпорота й пришита вручну ниткою іншого відтінку.

Експерт зняв тканину в лабораторії. У внутрішньому шві, куди не потрапив розчин, збереглася засохла кров.

Попередній тест показав людське походження.

— Скільки часу до порівняння? — запитала Марта.

— Якщо матеріалу достатньо, доба, — відповів Андрій.

— А якщо кров Олега?

— Це буде прямим доказом перебування Юлії біля нього після травми. Не обов’язково умисного удару, але її версія про вихід о 21:36 стане неправдивою.

— Вона вже неправдива. Камера показує, що вийшла о 21:53.

— Захист може стверджувати, що час на реєстраторі неточний.

— Перевірили?

— Так. Похибка дванадцять секунд.

Увечері кров підтвердили як таку, що належала Олегові. На комірі пальта знайшли волосся Юлії, на кишені — її біологічні сліди. Змішані сліди під нігтями Олега також дали збіг із її профілем.

Адвокат Юлії заявив, що контакт міг відбутися під час сварки, коли Олег був живий. Кров на пальті пояснити не зміг.

— Вона могла підійти після удару, перевірити пульс і злякатися, — сказав він журналістам. — Це не доводить, що саме вона завдала травми.

Марта побачила заяву в новинах.

— Він уже будує версію про випадкового свідка, — сказала вона.

— Це його робота, — відповіла Олена.

— А її робота тепер — повернутися й повторити?

— Якщо повернеться добровільно, становище буде кращим.

Юлія не повернулася.

Поліція встановила, що після виходу з дому вона зайшла до цілодобового супермаркету, купила готівкою кепку, дощовик і передплачену сім-картку. Потім сіла в автобус, вийшла через чотири зупинки й пересіла до таксі. Водій висадив її біля залізничної станції, але камерою на платформі вона не зафіксована.

— Вона створювала хибний маршрут, — сказав Андрій. — Могла повернутися до міста іншою машиною.

— Хто їй допомагає?

— Перевіряємо працівників, родичів і клієнтів.

— Мати?

— У санаторії, під наглядом лікарів. Каже, що не знала про справу до обшуку.

Марта хотіла запитати Валерію Олексіївну сама, але Олена заборонила. Контакт із родиною розшукуваної міг бути сприйнятий як спроба тиску.

Наступного ранку на новий номер Марти надійшло повідомлення. Вона змінила сім-картку після публікації особистих даних і дала номер лише Олесі, Олені, Валентині та слідчому.

«У мене є документ, який доведе, що Соломія організувала вбивство. Поліція його не отримає, поки ти не вислухаєш мене без Руденка».

Під повідомленням була фотографія першої сторінки договору з підписом Соломії.

Марта не відповідала. Зробила знімок екрана, зателефонувала Олені з іншого телефона й переслала дані Андрію.

За десять хвилин прийшло друге повідомлення:

«Не віддавай їм фінансовий архів Олега. Вони не розуміють, що там».

Третє містило адресу й час зустрічі.

Юлія пропонувала побачитися ввечері в офісі, де вони працювали разом п’ять років тому.

За годину лабораторія повідомила попередній результат. У закритому шві пальта виявили кров Олега. Зразка було мало, але збіг за основними маркерами не залишав випадкового пояснення.

На внутрішньому боці рукава знайшли ще один слід — безбарвні мікрочастинки бронзи. Склад відповідав сплаву, з якого відлили макет будинку в Олеговому кабінеті. Саме ним завдали ударів.

— Тепер достатньо для затримання? — запитала Марта.