Алаярія

Епілог

Минув час. Олівія з Харитоном стали найкращими друзями й навіть почали ходити разом до школи, бо, як виявилося, дівчинка була лише на рік молодша за нього — їй було дев’ять.

«Така ж тендітна, як принцеса...» — якось подумав хлопчик, відчиняючи двері Луці Лук’яновичу, і у відповідь отримав загадкову усмішку.

«Він це почув?»

Взагалі життя змінилося на краще: мама більше не переймалася тим, що скажуть інші, а тато припинив говорити:

— Чоловіки не плачуть, це жіноча емоція!

І з часом Харитон почав сумніватися, чи справді подорож до Алаярії була реальною, і чи дійсно Олівія вміє читати думки. Та одного дня дівчинка взяла його за руку й повела до своєї кімнати. Двері знову були зачинені.

— Ти готовий? — спитала вона.

— До чого?

Олівія не відповіла, а лише тричі постукала у двері.

 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше