Алаярія
Коротка дорога Алаярії
Дорога назад уже не здавалася Харитону такою тривожною. Алаярія більше не мовчала, і це викликало щиру усмішку на його обличчі: двоє торговців голосно сперечалися, біля фонтану сміялися діти, а над самими дахами кружляли птахи, здіймаючи такий галас, ніби намагалися надолужити усі роки тиші.
Харитон навіть почув чийсь плач, і від цього йому вперше не стало сумно, а навпаки — легко.
— До Алаярії повернулося життя, — усміхнулася Олівія.
Харитон усміхнувся у відповідь, а сам подумав:
«Невже доведеться знову повертатися через Синав?»
Та повертатися річкою їм не довелося. Варто було дітям зайти у сад, як попереду з’явилися знайомі двері. Ті самі, з потертою ручкою й подряпаним деревом, що вели у кімнату Олівії.
— Нам сюди? — з надією спитав хлопчик.
— Алаярія пропонує короткі дороги для тих, хто допоміг їй, — загадково мовила Олівія й відчинила двері.
З кімнати одразу повіяло теплом, запахом чаю й полуничного пирога. Після подорожі до Алаярії все це здавалося водночас і звичайним, і дивним, тож Харитон навіть зупинився на порозі.
— Хочеш залишитися? — спитала дівчинка.
— Ні, — зізнався він і, набравшись рішучості, зробив крок уперед.
— З поверненням! — почувся голос Луки Лук’яновича, і на душі в Харитона стало ще тепліше.
#760 в Різне
#116 в Дитяча література
Відредаговано: 25.05.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
