Контрабандисти вирушають на Мальдіви.

Невеликий авіалайнер рейсом «Акма — Мале» відірвався від злітної смуги і вечірнє місто з його хмарочосами потихеньку згасало під хмарами. Ткнувшись обличчям в ілюмінатор, Торбешник прощальним поглядом обдаровував холодну столицю, серед якої виділялася стометрова родзинка. 

— Ех, — прикро зітхнув він, — шкода, ми так і не відвідали короновану вежу. 

Чоловік поправив сукняну кепку та озирнувся. Салон досить комфортного літака не міг похизуватися численністю пасажирів, навіть контрабандисти не мали сусідів. 

— Ще встигнеться, — запевнив Рафаель. — Ти ж таку справу провернув, кожен позаздрить. 

— Нічого особливого, босе, — скромно відмахнувся Інокентій. 

— Досить прибіднятися, є ж за що похвалити, — наполіг начальник і вдався в подробиці: — Убезпечив нас від в'язниці, знайшов підхід до місцевих. Будемо тепер і тут контрабасити, гроші потечуть рікою. 

— Ні, босе, — посміхнувся Торбешник і додав: — Швидше повалять снігом. 

— Не сперечаюся, — розреготався Рафік. 

А трохи згодом озвучив назрілі думки: 

— Тільки мені здається, що треба було з цього Батира три шкури здерти. Бачив, як він злякався, коли прокурор про нас дифірамби заспівав? Товстунчик був готовий на все. 

— Нічого, відіграємося, — спокійно відреагував Інокентій. — Дайте тільки руки запустити — і наш бюджет помножиться в рази. Алан-Орда таких, як ми, ще не знала. 

— Ого, — навіть злякався Рафаель і, ніби вперше, подивився на підлеглого. — Казав же, розкриєшся і ще мене переплюнеш.

Він запишався правильним вибором співробітника. 

— Ні, босе, — знала своє місце тямуща особистість, — без ваших документів і особливо придуманого амплуа нічого б не вийшло. Та й сон мені наснився тільки тому, що взяли із собою. 

— Знову за рибу гроші! — розчулився Рафік. — Хоча мені подобається подібна риса характеру, далеко підеш. Однак спочатку ми добре розслабимося на Мальдівах. 

Організатор пляжної вилазки відкинув спинку свого крісла. 

— До речі, летіти годин шістнадцять, — прикинув він і додав: — До завтрашнього обіду прибудемо. А там блакитний океан, морепродукти, золотий пісок і гарна компанія. 

Рафаель замріявся і згадав: 

— Ледь не забувся! Я ж обіцяв дати тобі кілька уроків географії, особливо щодо часових зрушень. Не хочеться, щоб такий самородок десь заблукав чи щось наплутав. 

Контрабандист вмостився зручніше і розпочав свою лекцію: 

— Так от, якби захотілося відсвяткувати день народження двічі, можна з Києва полетіти в Сан-Франциско і таким чином повернутися в часі назад. Насправді, — продовжував Рафік, починаючи своєю розповіддю привертати увагу публіки навколо і особливо дітей, — літати в минуле простіше простого. Як відомо, сонце встає на сході, відповідно там час зароджується. Так, звичайний рейс на захід перетворюється на певну машину часу. 

Останні слова ще більше захопили дітлахів, хоча Торбешник теж не втрачав увагу. 

— До того ж, — помітив Рафаель інтерес оточення, — існують й інші не менш цікаві факти географії світу. Ми, як контрабандисти, тобто конституціоналісти чи кіносценаристи, добре обізнані, бо доводиться літати світом. Наприклад, в Європі немає жодної пустелі, менше одного відсотка Карибських островів заселені, найменша держава — Ватикан, на екваторі день завжди дорівнює ночі, на краю Сахари місцеві зводять будинки під землею, найменший острів зі статусом держави — Піткерн, найспекотніше місце на землі — Долина Смерті у США… 

Оповідач, немов ходяча енциклопедія, видавав інформацію і, перш ніж підлеглий безнапасно заснув, ще встиг його запевнити: 

— Інокентію, тобі доведеться об’їздити планету, справ ціла купа. Нас тепер нема хіба що на Північному полюсі. Але й там обов'язково будемо, тільки після відпочинку на Мальдівах. 

Рафаель заплющив очі і став наздоганяти всіх, кого приспав у літаку.