Контрабандисти знайомляться з готелем.

— Так, Інокентію… 

Побіжно озирнувся Рафаель, подолавши скляні двері. 

— Оскільки ми з тобою особливі посланці держави, значить, повинні поводитися, як наші чиновники. І перш ніж ти поставиш запитання, поясню, — не дав відкрити рота підлеглому контрабандист. — За нами можуть стежити. 

Він ще раз застрибав очима по мармуру просторого холу з двома колонами біля помпезних сходів на другий поверх, ірландським баром праворуч і стійкою рецепції у глибині зліва. 

— Якщо нас розкриють, прокурор про це обов'язково дізнається. Тоді вміст блакитних контейнерів розберуть дитячі будинки. Коротше, — намітив план дій Рафік, — повторюй за мною і ніхто не запідозрить у тобі контрабандиста. 

— Зрозумів, босе. Зрозумів, — заграв вилицями спантеличений Інокентій. 

І поквапився за начальником до парочки нарядно одягнених молодих людей, які широко посміхалися біля гостьового столика з набором рахат-лукуму та дорогих горіхів. 

— Welcome! Welcome, dear guests! — одночасно заговорили співробітниці готелю — дві дівчини у візерунчастих сукнях з червоного шовку та чорними косами на плечах. 

— Вітаю, — рідною мовою відповів Рафаель.

І Торбешник був знову здивований взаєморозумінням. 

— Пригощайтеся, будь ласка, — майже без акценту запропонувала одна з ошатних красунь і водночас вказала рукою на смаколики поряд. 

— Із задоволенням, — потер долоні Рафаель і на всеогляд ткнувся обличчям у піали, а потім голосно зачавкав. 

Інокентій спочатку розгубився, але передісторія дивовижної поведінки боса змусила його наслідувати приклад. Ошатні дівчата, ніби очікували подібних дій і тому їхні усмішки навіть не здригнулися. Звісно, будь-яка примха клієнтів «Риксос» вважалася законом для співробітників, які щось схоже спостерігали кілька разів на день. 

Забруднені цукровою пудрою від рахат-лукуму контрабандисти потопали реєструватися. 

— А смачно, — облизуючись, зауважив Рафаель. — І головне, безплатно! 

Він так заговорив, наче й справді перетворився на любителя пожерти на дурняк. 

— Інокентію, — продовжив грати свою роль чоловік, — хапаємо все, що задарма, інакше матимемо ненатуральний вигляд. У особливих посланців держави має бути рідкісний попит на халяву. 

За кілька метрів до стійки рецепції з натурального дерева, контрабандист вигукнув: 

— Вітаю! 

Відповідь надійшла тою самою мовою: 

— Вітаємо вас, панове. Ласкаво просимо в «Риксос»! 

Трійка власниць світло-сірих костюмів поверх білих сорочок з пишним коміром усмішливо закивала головами, а одна з них запропонувала підійти ближче: 

— Будьте ласкаві, назвіть свої імена, щоб я могла вас зареєструвати. 

— Жодних проблем, — простягнув дівчині паспорт Рафаель. 

І Торбешник зробив те саме. 

— Та-а-ак, — багатозначно вимовила рецепціоністка, вичитуючи вміст документів. — Зірвиголова Руслан Неконтробандович.

Дівчина забігала очима по обличчях гостей. 

— Так це я, — широко посміхнувся забрудненим цукровою пудрою ротом Рафаель. 

— Мухтар Алінурович Султанов... Султанов? — витріщилася вона на Торбешника, який лише здалеку вилицями нагадував місцевих. — Ви... Чи ви не родич колишнього президента Алан-Орди? У нього таке саме прізвище. 

— Усе можливо, — загадково відповів замість підлеглого Рафаель і різко змінив тему. — Ми, як особливі посланці держави, бажаємо швидше отримати свій двокімнатний люкс і дізнатися про безплатні пропозиції готелю. Що за чиновник, який не спокушається халявою? 

Контрабандист знову заіскрив забрудненою посмішкою. 

— Особливі посланці, держава... Усе можливо... 

Рецепціоністка тремтячими пальцями стала відбивати по клавіатурі комп'ютера і через кілька секунд простягла клієнтам магнітні картки від номера. 

— Вас проведуть. З останнього поверху відкривається неймовірний краєвид, має сподобатися, — нервуючись, сказала вона і додала: — Що стосується безплатних послуг, то ви ще встигнете на презентацію місцевого алкоголю в ірландському пабі. Це поруч.

Вона вказала прямо рукою. 

— Там всю ніч веселиться народ. Крім того, до дев'ятої ранку діє безплатна пропозиція тайського масажу, якщо хочете скористатися.

— Обов'язково, — миттєво погодився Рафаель. — Тільки спочатку презентація, а потім масаж. Згоден, Мухтаре? 

Він звернувся до Торбешника, який озирнувся, сподіваючись знайти у себе за спиною невідому людину, але вчасно второпав про кого йдеться.

— Так-так, однозначно, — підтвердив уявний родич колишнього президента азійської країни. 

— Чудово, — забрав паспорти в дівчини Рафік та, розпорядившись відправити багаж у люкс, потяг за собою підлеглого на презентацію місцевого алкоголю. 

— Босе, — зашепотів Інокентій, — мені здається, ви переборщили. Цей Мухтар Султанов... Впевнений, ідея чудова і документи підроблені ідеально. Тільки моя легенда якось не поєднується із зовнішністю. Чиновник то український, а ім'я азійське. Боюся, розкриють і справі кінець.