Легенда демонічної зорі...

У далекі середньовічні часи, коли люди жили в страху перед хворобами, війнами і голодом, народилася дівчина на ім’я Мірея. Її життя було сповнене страждання: із сімнадцяти дітей у сім’ї вижили лише вона та її маленька сестричка після епідемії, що зруйнувала їхнє село. Батьки загинули трагічно, зникнувши в морі під час бурі. Світ для Міреї залишився холодним, голим і безжальним.Коли їй виповнилося двадцять, останній промінь надії згас — її сестричка тяжко захворіла, і лікарі не давали жодних шансів. Для Міреї світ став порожнім, її душа трималася на крихітному клаптику любові до сестри, яка ось-ось мала відійти у вічність.І одного дня, коли вона блукала лісом, сповнена відчаєм позбавлена будь-якої віри, перед нею з’явився демон. Його очі палаючим вогнем відображали і біль, і холод вічності. Він запропонував Міреї неможливе: повернути час назад, прожити сім найщасливіших днів свого життя.Але ціною буде її страждання: кожен день щастя вимагатиме танцю смерті з демоном. Тіло Міреї поступово розпадатиметься, частина за частиною, її життєва сила згасне, а душа стане здобиччю демона.Мірея, знесилена і готова до всього заради останньої радості, погодилася.

Сім днів щастя.

• Дитинство – перший день вона проводить з батьками і сестрою, відчуваючи теплі літні ранки, пахощі трав і мамин сміх.

• Юність – другий день переносить її до моменту, коли вона вперше піймала рибу у річці з братами й сестрами, сміх лунав гучніше, ніж вітер.

• Перша дружба – третій день з подругою, з якою вона мріяла втекти з села, гра, сміх і довіра.

• Перше кохання – четвертий день повертає її до миті юності, перші ніжні дотики, перше серцебиття, сповнене хвилювання.

• Сім’я та обов’язок – п’ятий день Мірея піклується про сестру та дітей села, відчуває просте людське щастя і сенс життя.

• Мрії, які не збулися – шостий день показує їй вибори, яких вона не зробила: подорожі, навчання, нове кохання. Демон змушує кожну радість перетворюватися на біль.

• Прощання з життям, що могло бути – сьомий день дозволяє завершити все незавершене: вибачення, слова любові, останні обійми. Вона віддає останній осколок душі демону, закінчуючи сім днів щастя.

За цей час у світі демона проходить 700 років демонічного танцю. Кості Міреї ломляться, частини тіла відпадають, її тіло і душа розриваються, але вона отримує шанс жити тим життям, яке ніколи б не збулося.

Кубки вибору.... На завершення танцю демон Акваро поставив перед нею два кубки вина:

«В одному — моя обіцянка: ти помреш, і я заберу твою душу.

В іншому — мій дар: я помру, а ти залишишся жити. Вічність, роки моєї життя перейдуть тобі.Ти не повернеш минулого близьких тобі людей, але побудуєш життя наново. Обирай.»

Мірея дивилася на нього, відчуваючи не холод демона, а сум і біль, який він носив тисячоліттями. Вона зрозуміла, що любить його — і її любов сильніша за страх смерті. Вона підняла кубок, який, як йому здавалося, мав убити її. Повільно випила.Демон завмер. Його очі спалахнули, і він прошепотів:«Ти зробила неможливе… Бо тільки людина, здатна на таку любов, могла витримати 700 років мого танцю…»І тоді він усміхнувся гіркою усмішкою: «Я обманув тебе. Кубки помінялись місцями. Отрута була в тому, який мав убити мене. Ти випила життя, а не смерть. Тепер я йду у вічність, а ти залишаєшся — безсмертна. Я не вмію любити по-людськи. Якби я справді любив, залишився б з тобою. Але можу лише піти. Ти ж знайдеш того, хто полюбить тебе по-справжньому це моя настанова і мій закон да буде так…» Так і трапилось..  Мірея залишилася, безсмертна, з порожнім кубком у руках, із серцем, що розривалося. Вона блукала століттями, тисячоліттями, несучи пам’ять про нього, про їхній танець, любов, біль і відчай.З часом її тіло й душа злилися з космосом, і народилася новa зірка, яку назвали “Зоря Демона”. Кажуть, її світло веде закоханих і шукачів істинного щастя, але іноді заводить у темряву, як сама історія Міреї та Акваро.І лишається одне питання, що ніколи не отримало відповіді: Чи справді Акваро не вмів любити, чи його любов була настільки велика, що вона могла проявитися лише в самопожертві до Міреї? Чи був він демонічним меценатом, який подарував їй вічність, чи безжальною істотою, що обрекла її на одвічне прокляття — життя без нього? А що думаєте ви?...