14 частина

                        14 частина
   Галина Петрівна відразу, як тільки-но Руся переступила поріг домівки, помітила зміни, які відбулися в ній. Дівчина просто світилася від щастя і радості, і серце матері підказало, що у Русі з'явився чоловік і вона закохалася.
   Цьому підтвердженням були і телефонні дзвінки, які лунали в їхній квартирі щодня. Руся була щаслива, і в той же час їй було гірко і боляче - їй все ще здавалося, що вона зраджує Богдана, зраджує дітей, зраджує Галину петрівну.
   Після чергового дзвінка, коли Руся зачинилася в своїй спальні, щоб поговорити з абонентом, Галина Петрівна запитала у неї:
-Русю, хто він?
-Хто?- знітилася дівчина.
-Дівчинко моя люба, не треба приховувати того, що ти закохалася і що в твоєму житті з'явився чоловік. Я все прекрасно розумію. Богдана вже не повернеш, а твоє життя ще тільки набирає обертів. Тобі потрібно жити далі і створити сім'ю, адже тобі потрібен чоловік, а дітям батько...Я не проти того, щоб ти вийшла заміж...Не хвилюйся через це. Я прийму твого чоловіка за сина, буду любити його і допомагати вам всім, чим зможу, лише не відмовляйся від мене. Адже окрім тебе та онуків у мене нікого немає в цьому світі...
   Руся з вдячністю обняла жінку:
-Ну що ви, матусю, невже ви думаєте, що я вас залишу, що відречуся від вас? Ви ж для мене стільки зробили! Хіба це можна забути?
   Минуло декілька місяців і в Каліфорнії,на березі океану відбулося весілля сина нафтового магната Майкла Джонсона та українського хореографа Руслани Романової.
   Руся, одягнена в білосніжну весільну сукню стояла з Майклом на березі і спостерігала за хвилями, що лагідно хлюпалися біля їхніх ніг. Майкл ніжно обняв її і запитав:
-Кохана, ти щаслива?
-Так, коханий, я дуже щаслива,- Руся повернулася і знайшла очима серед гостей людей, які були найдорожчими для неї в цьому світі - дітей, брата, Галину Петрівну.
   Щастя звалилося на неї божевільною лавиною, величезною хвилею накрило її з головою. Вона навіть не мріяла про таке щастя. Вони з Майклом жили в шикарній віллі на березі океану і насолоджувалися медовим місяцем. 
   Діти полетіли з Галиною Петрівною та братом на батьківщину. Мама Богдана вмовила Русю залишити дітей поки що в Україні, поки владнаються всі проблеми з громадянством та мовою.
   З її документами вдалося владнати дуже швидко і незабаром місіс Руслана Джонсон отримала посвідку на проживання в Сполучених Штатах. Для неї почалося нове щасливе сімейне життя з коханим красенем-чоловіком.
   Нове життя закружляло її у вирі нових знайомств, нових вражень, нових відчуттів. Руся почала забувати Богдана, його образ віддалявся від неї все далі й далі, і лише дивлячись на дітей, вона згадувала про їхнього батька.
   Минуло кілька місяців нового життя. У Русі був день народження. Вони з Майклом відвідали шикарний ресторан і провели там незабутній романтичний вечір. Повернувшись додому, чоловік вирішив їй зробити сюрприз- в спальні накрив маленький столик, запалив свічки, дістав пляшку дорого вина і чекав, поки Руся прийме ванну з ароматною піною.
    Поніжившись у ванні, вона одягла красиву білизну і пеньюар і повільно зайшла до спальні. Майкл, поцілувавши її, прошепотів:
-Кохана, заплющ очі...
-Навіщо?- грайливо прошепотіла у відповідь Руся.
-Це сюрприз...
   Заінтригована Руся заплющила очі і відчула дотик гладенького металу до своєї шиї, а розплющивши їх, побачила шикарне кольє,оздоблене діамантами та аквамарином. Це незвичайне поєднання  коштовних камінців було  дуже незвичним і просто королівським.
-Майкі, дякую! Але ж це кольє коштує дуже дорого!- вражено промовила Руслана, з захопленням розглядаючи  прикрасу.
-Гроші для мене ніщо в порівнянні з тобою! Адже ти - моя найдорожча дорогоцінність, мій найдорожчий діамант,- Майкл ніжно обняв дружину, цілуючи її у тоненьку вену на шиї.
-Дякую, любий, дякую тобі!- вона посміхнулася і ніжно обняла чоловіка за шию.
 
   Серед ночі Руслана прокинулася від відчуття, що за нею хтось пильно спостерігає. Розплющивши очі, вона обережно оглянула кімнату, яку було добре видно в світлі нічника і, поглянувши на вікно, відчула як похололо її серце. Біля вікна  стояв чоловік. Майкл спав поряд.  Руся вирішила, що це грабіжник і  вже хотіла закричати від страху, але уважніше придивилася і впізнала в непроханому гості...Богдана.
   Так, це був ніхто не інший, як Богдан! Саме він стояв у їхній спальні на іншому кінці світу. Він прихилився спиною до підвіконника і, схрестиши руки на грудях, мовчки спостерігав за нею.
   Руся не могла повірити в те, що бачила своїми очима. Адже вона  знала, що Богдана немає. Той стояв мовчки і дивився на неї. Руся схопила простирадло і прикрилася ним.
-Дане?- прошепотіла вона онімівшими вустами.- Це ти? Але ж ти...
   Вона замовкла, бо не наважувалася промовити слово "мертвий".
-Так, це я, Русю... Ти стала справжньою красунею,- він замовк, а Руся застигла від жаху.
-Не бійся мене, я не зроблю тобі ніякої шкоди. Мертвих не варто боятися, боятися потрібно живих. Запам'ятай це і будь обережною, будь ласка.
   Богдан знову замовк, а потім промовив з болем і відчаєм у голосі:
-Я ніколи не любив каву з молоком, я її ненавидів. Невже ти забула? Невже ти  не розумієш, що мене...
   Саме в цей момент поворухнувся Майкл, Богдан замовк і, не договоривши своєї фрази, розтанув у повітрі.
   Руся скрикнула від жаху і ...прокинулася. Зляканим поглядом обвівши кімнату, вона побачила, що поряд нікого немає, лише фіранка на відчиненому вікні колихалася від подиху вітру.
   Майкл прокинувся і поглянув на зблідлу дружину;
-Що з тобою, кохана? Тобі погано?
-Ні, ні,- промовила Руся, відчуваючи як її тіло вкривається холодними краплинами поту.- Зі мною все нормально, просто наснився поганий сон. 
   Вона підвелася з ліжка і накинула на плечі шовковий халатик.
-Ти куди?- Майкл підвівся на лікті і поглянув на Русю.
-Піду на кухню, вип'ю води.
   Зайшовши на кухню, вона попила води і  сіла за  столиком із справжнього мармуру, втомлено схиливши голову на тремтячі руки.
   Отже, це всього лише сон! Але ж вона так чітко бачила Богдана...Чому він приходив до неї? Що хотів сказати?
   В пам'яті знову прозвучали його слова: "Я ніколи не любив каву з молоком, я її ненавидів..." 
-До чого тут кава?- здивовано подумала Руся та враз завмерла, боячись зробити подих - вона згадала, що про каву з молоком Богдан згадував у своїй предсмертній записці, яка була адресована їй.
   Руся швидко пройшла в кабінет і, незважаючи на пізній нічний час, відчинила шухляду свого письмового столу. Знайшовши там серед купи потрібних і не дуже паперів свого старого записника, вона відкрила його, і на підлогу випала світлина. Та єдина світлина, на якій вони з Деном   були сфотографовані вдвох. 
   В записнику вона знайшла також і аркуш паперу, списаний чітким почерком Богдана і почала перечитувати записку, яку він адресував їй:
   "Русю, сонце моє, вибач, що залишаю тебе саму в цьому світі, але іншого виходу в мене немає, і я повинен це зробити. Я розумію, що в це важко повірити і важко зрозуміти, але років через п'ять-десять ти мене зрозумієш і пробачиш. Шкода, що я вже ніколи не побачу тебе, не побачу Київ...Мені сьогодні наснилося, що ми сиділи в  кав'ярні на Подолі і пили нашу улюблену каву з молоком. Вранці, коли прокинувся, навіть присмак її в роті відчував...Вибач мене, забудь і живи своїм життям, у тебе воно ще все попереду. Цілую. Твій Богдан".
   Дійсно, чому він написав в записці, що любить каву з молоком? Адже він її не любив з дитинства...Що хотів він цим сказати? Що? Руся схопилася руками за голову, намагаючись зрозуміти зміст написаних Богданом слів.
-Невже ти не зрозуміла, що мене...- пролунала в її голові остання фраза Дена.
-...що мене...вбили,- здогадалася Руся і затулила рукою вуста, намагаючись заглушити крик, який вирвався з її горла.
-Господи! Виходить, що він не добровільно пішов з життя, а його примусили це зробити!  Хтось примусив його написати предсмертні записки та інсценувати самогубство, щоб всі повірили в це.
    І Богдан, написавши фразу про каву з молоком, намагався дати їй сигнал про небезпеку, намагався дати ключ до розгадки своєї смерті, такої безглуздої і раптової. А що вона? Вона не зрозуміла цих слів, просто не звернула на них уваги. Можливо через горе, можливо через  свою молодість не зрозуміла натяку. І ось Богдан сам з'явився з того світу, прийшов до неї уві сні, щоб дати ще одну підказку до розгадки своєї смерті.
-Хто вбив Богдана? І за що?- Руся марно намагалася зрозуміти хоч щось, а потім згадала того типа, який з'явився в їхньому домі через два роки після смерті Дена, і який шукав важливі документи. Можливо саме через ці документи його і  вбили? Але де вони зараз?