19. Яна: Анатолію, досить!

Яна

Перед очима стояв келих вина. Там червоними рубінами іскрилося спиртне. Мої очі дивилися на це видовище, а в голові варилася каша. Цей вечір був ще гіршим, аніж учорашній. Хоча, либонь, я перегинала палицю.

Іван допоміг здихатися Анатолія, який нахабно ліз мені під спідницю. Вважала, що після цього скандалу, то Гриценко дійсно відстане від мене. При тому його дуже сильно засоромила та Ліза. Сказала, що в нього дещо маленьке...

На моєму обличчі з'явилася легка усмішка, коли згадала лице Анатолія. Він почервонів, мов доспіла вишня. Мабуть, дійсно йому не було чим похизуватися нижче поясу. А таке мені лепетав… розхвалював себе.

Хоча я не вірила його рохканню. Деякі чоловіки обожнювали набивати собі ціну, здаватися кращими, аніж вони були насправді. Але у реальності вони гірші за... Тут не знаходила навіть порівняння. Проте тема Анатолія - закрита.

Іван. Тут взагалі сльози та біль. Уявила його перед собою, та одразу потекли гарячі перли по щоках. А далі своєю тендітною рукою взяла келих. Ніс вловив аромат вина, але пити не стала. Відклала в сторону, змахнула сльози, але одразу покотилася нова порція.

Досі не вірила, що так усе трапилося. Я думала, що між нами щось зародилося. Відчувала солодке тремтіння, а тут якась діваха зстрибнула йому на шию та цілувати стала. Це бачила на власні очі, та тої миті немов хтось у серце запхав ножа, адже не чекала такого вибрика від Івана.

Я настільки сильно була переконана у тому, що він скаже мені щось про кохання, але такий вихиляс розбив мене. А його дзвінок? Сказав, що щось мав пояснити... Та дівчина помилка… Невже? Щось мені таке не здалося…

- Треба припиняти це божевілля, - сказала у голос, а далі все-таки схопила бокал вина та зробила один маленький ковток.

Він одразу зігрів мене. Дав тепло, але не полегшення, що так хотіла.
Але не менш яскравою подією став Роман. Я врізалася у того палкого блондина, а він ледве не взяв мене посеред вулиці. Поклав на капот, став цілувати в шию. Обпікав вустами та руками.

Це було вкрай приємно. Я відчувала, як мене хотів Роман. Він падав пристрастю, яка своїми вогняними язиками скувала мене. Не могла йому опиратися. Він ледве не поцілував у губи, але, на щастя, біля нас зупинилася поліція. Це дуже добре, адже боялася, що далі могла статися велика помилка.

Я попала під чари блондина. Учора він також пристрасно притис мене до стіни, але тоді Роман був п'яним. Викликав лише огиду. Нема нічого гіршого за те, коли лізли п'яні.

Але сьогодні було все не так. Певною мірою захотілося гри. Роман умів зваблювати. Проте продовженням би став простий секс, який можна було б прирівняти до якоїсь фізичної вправи.

А чому так думала? Бо не кохала Романа. Він звісно красень, але час без вороття стер мої почуття до нього. Хоча блондин налаштований серйозно. Волів розпалити у мені любов...

- Хоча усе можливо, - сказала я у голос та зробила черговий ковток вина. - Зараз настільки сильно шокована поведінкою Івана, що навіть Анатолій має шанси...

Досить! Ще такої думки не вистачало у голові. Либонь, алкоголь на мене так лихо подіяв.

На столі запищав телефон. Очі зиркнули на екран. Мені написав Фердишин.

- Що це за цирк стався у ресторані? Це правда, що плетуть у газетах?

- Преса вже знає? А що пишуть? - швидко набрала таке повідомлення йому.

У відповідь помічник скинув покликання на одну новину з назвою, що кричала. Але заголовок мене не цікавив. Я одразу поринула в текст, де писалося чимало цікавого.

Журналісти придумали, що я коханка Анатолія вже понад місяць, а та дівчина ледь не його наречена... Жовта преса. Нічого не могла сказати.

- Частково. Нашу зустріч дійсно зірвала та дівчина, але більшого я не знаю, - відписала, коли прочитала версію ЗМІ.

- Тобі пощастило. Я сподіваюся, що у вас не дійшло до чогось цікавого?

- Ні, - відписала помічнику, а далі задумалася. А якщо розповісти Владиславу про свої особисті проблеми? Може він дасть мені пораду? Але ні - у нього в самого було до біса халеп. Тому не стала.

- Сподіваюся, що це не зіпсує нашу домовленість, - написав він.

Зовсім забула про той контракт. Тут взагалі вельми цікаво все складалося. У понеділок ми маємо зустрітися та підписати його. І як це станеться? Тепер мала зі всіма вельми натягнуті стосунки.

Мабуть, тільки Богу відомо, що може трапитися далі, бо я нині не уявляла чого чекати від долі. Остання понад три роки тому чимало разів мене дивувала та заводила в край складні ситуації.

Неділя виявилася доволі спокійною. Ніхто не турбував. Це мене тішило, адже не бажала, щоб хтось чіпав. Цього дня навіть не пішла на роботу. Весь день провалялася вдома.

Уперше, мабуть, за пів року дозволила собі відпочити. Просто лежала на ліжку та дивилася телевізор. Останні раз таким займалася тоді, коли ще у батька на фірмі працювала. Тоді мене взагалі нічого не турбувало. Жила собі у своє задоволення: гуляла до ранку, приходила на роботу ледве до обіду та не мала жодних нервів. Звісно інколи від батька отримувала, але то навіть згадувати смішно.