18. Роман: Знову поліція!

Роман
Я дійсно думав йти бити того клятого водія, який замість того, щоб дивитися на дорогу, в'їхав у мене. Але тим шофером виявилась Яна. Аж не вірилося, що це вона. Боявся, що очі мене обманювали, проте ні.

Із авто вийшла саме та дівчина, яку я хотів. Вона мала розгублений вигляд. У очах танцювали переляк та здивування. Мабуть, не очікувала, що перед її очима опинюся саме я. Але доля нас звела. А якщо це трапилося не з проста? Натяк долі?

Яна підійшла до місця ушкоджень. Вона потовкла собі бампер, а мені погнула зад. Пошкодження були не смертельні, але на ремонт доведеться викинути чимало коштів... Автівки у нас дорогі.

Проте хіба це нині грало роль? Ні. Ми зустрілися у цьому великому місті не просто так. Нині чомусь вірив, що це стане початком чогось великого. Значить не дарма щось мене тримало в товариша.

- Я навіть не знаю, що сказати, - пробурмотіла вона, роздивляючись шкоду, яку зробила. Яна випромінювала розпач. Невже так засмутилася через аварію? Чи їй до цього хтось настрій зіпсував?

Я мовчав. Досі перебував у легкому шоку. Дуже сподівався, що це не сон. Тому підійшов ближче, та носом відчув її солодкі парфуми. На щастя, все було реальним.

- Буває, - сказав я.

- Не знаю, як це трапилося... Я дивилася на дорогу, а тут така прикрість.

Голос Яни тремтів. Здавалося, що зараз це руде кошеня розплачеться. І хто його втішатиме? Звісно, що я. Візьму та обійму її.

- Яно, все добре. На дорозі трапляється різне, а тому не треба так сильно засмучуватися. Головне, що всі живі.

- Коли ти тільки вийшов з авто, то твоє обличчя говорило абсолютно інше. Думала, що мені кінець.

Глянув на неї. Невже вона нічого не розуміла? Я божеволів від неї.. Пробачу все, аби тільки стала моєю.

- Але ти все змінила. Зараз я навіть ловлю щастя від того, що ти у мене в’їхала...

Яна підняла свою вогняну голову. Дівчина зазирнула в мої очі. Чекав, що вона скаже, але почув те, що не дуже хотів.

- Як будемо розбиратися з цією халепою? Оформлюємо європротокол? У тебе є страховка?

Дурненька. Європротокол вона збиралася оформлювати! Зовсім не у те річище запускала нашу розмову!

- Яно, не треба жодних протоколів.

- А як? - здивувалася вона.

- Ти мене чуєш? - підійшов я та подивився на неї. - Яно, ти розумієш, що наша зустріч, то не простий збіг?

Вона кліпнула своїми синіми океанами, а пухкі губи стиснулися. Хотілося її взяти та обійняти. Відчути вустами настільки м'яка її шкіра, а також солодкий аромат. Бажав цю дівчину неймовірно...

- Романе, не будемо зараз про це. У нас тут сталася неприємна пригода. Її треба вирішити...

- Вона може почекати, а ось мої почуття до тебе уже не воліють ждати. Я розумію, що ти злишся на мене через минуле... Тому учора прогнала. Звісно з моєї сторони було неправильно вриватися до тебе п'яним, але не хочу тебе втратити. Мої почуття щирі та справжні. Я всі ці роки думав лише про тебе.

Яна опустила голову. Її очі стали скляними, а гарненьке обличчя нахмурилося.

- Тобі краще забути мене, - лунав голос дівчини.

Гірке обурення охопило мене. Чому вона така була вперта? Я заради неї готовий на Місяць полетіти або спуститися в жерло вулкана, а кучерявка таке говорила! І як її завоювати? Чи бажала, щоб на колінах перед нею повзав?

- Я нікого не стану забувати, - впритул підійшов до неї. - Я волію тільки тебе! Ти та дівчина, яка викликає у мене жагу! Яно, чому ти не хочеш чути! Чи спеціально мене дражниш? Хочеш, щоб я трішки зазнав мук!

- Романе, я нічого не бажаю, - морозно зиркали її очі на мене.

- То чому відштовхуєш? Невже твоє кохання до мене засохло, мов фікус, який три роки не підливали? Да! Скажи!

Я зірвався на крик. Це було дуже не правильно. Але не міг інакше. Звик отримувати все, що хотів, одразу. Задовбався чекати. Яна буде лише моєю!

- Не підвищуй на мене голос, - спокійно сказала вона.

- Яно, я тебе люблю! - прогарчав я, різко обійняв та поклав її на капот авто. - Не вірю, що ти нічого не відчуваєш до мене...

Вона ошелешеним поглядом дивилася. Її груди швидко здіймалися та опускалися. Яна намагалася дихати спокійно, але не могла. Переді мною жодна дівчина ніколи не тямила зберегти рівновагу. Я крутив ними, як хотів... Навіть серед них спочатку знаходилася Яна, але зараз все не так. Ця руда катувала мене своєю поведінкою! Вона перша, хто так чинить.

- Романе, ти знову дозволяєш собі зайве...

- А ти ніби не хочеш цього? - мої вуста знаходилися за сантиметр від неї, а далі не втримався. Поцілував у шию, адже вона різко повернула голову. Не дала свої прекрасні губи.

Проте отримав кайф. Скуштував оксамитову шкіру, яка від мене покривалася дрижанням. Одночасно почув її стогін. Вона також ловила задоволення.

Тому продовжив це дійство, яке відбувалося посеред нічного міста. Повз нас проїжджали автівки, а деякі навіть сигналили. Але мені було однаково. Ніжно цілував, але коли повернув її голову, щоб посмакувати губи, то...